Привіт вам, любі читачі. Знаю, що мене читає досить дорослий контингент, але... Я б хотіла вас привітати із днем знань. Хто, як не читачі, постійно отримують якісь нові знання через книги? І хто, як не автори, шукають ці самі знання, щоб передати їх комусь? Діліться, як провели сьогоднішній день?

Постараюсь сьогодні видати вам проду на книгу "Психолог для психолога". Хоча чесно? Втомилася жахливо. Новий навчальний рік, нова робота і...собака. Прямо з Бахмуту. Яку треба вигулювати тричі вдень. Обов'язково напишу про цих кусючих красенів. Тримайте шматок з попереднього розділу.

— ...кохана, заспокойся... — з посмішкою говорив він, поки я наступала на нього, взявши зі столу масивну статуетку. 

— Яка я тобі "кохана"?! Як ти мене можеш так називати, після всього, що сталося?! — не вкладалося в моїй голові. — У мене на тебе вже ніяких нервів не вистачає та здоров'я! 

— Сем...? — здивовано запитав чоловік, ніби тільки помітивши мене. — Ти чого така нервова? Заспокойся...

— Чого я нервова? Чого. Я. Нервова?! — не витримала та зірвалася на крик. — Бо ти мені сьогодні життя не даєш! Ти і твої загребущі губи! 

— ...ну про губи вона не казала мені, але в іншому слово в слово! — почулося за моєю спиною, змушуючи застигнути на місці. — Але, містере Смайлзе, як вам не соромно? Он, навіть ваша акторка не реагує на "Заспокойся, кохана". І ви думаєте, що моя Сарочка пробачить мене після чергової попойки, якщо я їй таке скажу?!

Ловіть трохи краси в стрічку. Гарного вам вечору.