Ловіть нову главу ❤️

Викрадений рай 

Рукою охоплюю поруччя, ставлю ногу на відступ, й ще б одна секунда і я б вийшла з води. Але не тут та було, Звір хапає мене за ліву щиколотку та затягує під воду, та так, що я ледь не заїхала головою в східці. Виринаю десь посеред басейну, й відразу пливу назад до бортика. Але Звір швидший, перекриває мені шлях, й мені доводиться притиснутись до бортика. Його очі чорніші за ніч, а зуби зціпив, здається він злитися. 

 - Якого біса ти робиш ? 

 - Це мали бути мої слова. Затягла мене у воду, й думала що зможеш втекти ? - Він пливе прямо на мене, а я як та здобич застрягла в глухому куті, й виходу з відси не має. Серце починає гучно калатати, здається я підібрала поганий момент, щоб познущатись зі Звіра. 

 - Ти перший почав. Я думала що й тобі варто... охолодиться. - Він все ближче, а мій голос ставав все тихішим. 

 - Боюсь що можу тебе розчарувати, але ти лиш сильніше запалила мене. - Дивиться мені у вічі,  ставить руки по обидва боки від мене, щоб я не змогла втекти. 

 - Звір...я...

 - Що ти ? - Він повільно наближається до моїх губ й зупиняється всього за декілька міліметрів, один не вірний рух, й наші вуста доторкнутися. Він хоче, щоб я перша його поцілувала. А я не стану ? Чи стану ? 

 - Відпусти... - ледь чутно шепочу. 

 - Задається я тебе не тримаю. - Блиск в його очах ставав все яскравішим, йому подобається бачити мене розгубленою. 

 - Звір... - я дивлюсь на його губи й ледь стримуюсь, мимоволі закушую нижню губу й це був ніби знак для нього.