Любі читачі!

З сьогоднішнього дня починає діяти підписка на мою книгу «Я – твоє прокляття». Якщо книга вас зацікавила, краще придбати її зараз, бо після закінчення ціна зросте. Обсяг книги планується дуже великий. Як дві стандартні. Тож ціна за такий обсяг взагалі смішна. Вирішила не ділити на дві книги і поставити невелику ціну, щоб читачам це не било по карману.

АНОТАЦІЯ:

Ніколи не варто ображати жінок! Навіть якщо ти король, а я дочка провінційного аристократа. Інакше доведеться гірко про це пожалкувати.
Відтепер я стану твоїм прокляттям! Увійду в твоє оточення в образі іншої жінки. Закохаю в себе, а потім зруйную твоє життя.
Цікаво, що ти скажеш, коли дізнаєшся, хто я…

УРИВОК З КНИГИ:

Що буде зі мною тепер? Серце тужливо занило. Миттєва примха короля – і моє життя зруйноване назавжди. Хіба це справедливо?!

Гучний стукіт у двері змусив здригнутися. Я поспішно піднялася і напружено витріщилася на стулку, що здригалася під чиїмись ударами.

– Відчиняй, маленька погань! Я знаю, що ти тут!

Вітчим! Як же я ненавиділа і боялася цього чоловіка! Настільки, що губи зрадливо затрусилися, а я не знайшла в собі сил щось відповісти.

– Відчиняй, а то гірше буде! – почулося розлючене.

Зібравшись з силами, я все-таки почала тремтячою рукою провертати ключ у замку. Він правий. Так чи інакше, але розмови з ним не уникнути. І якщо виявлю впертість, буде лише гірше. Надто часто він вигадував для мене покарання, щоб я встигла засвоїти це з цілковитою чіткістю.

Варто було провернути ключ, як граф Вілбер Лаумерт стусаном відчинив двері настіж. Я ледве встигла відскочити.

Він з гуркотом закрив їх за собою і витріщився на мене водянистими злими очима, від погляду яких мороз йшов по шкірі. Вітчим оглядав мене з неприхованою зневагою, затримавшись на напівоголених грудях, які я абияк прикривала розірваною сукнею.

– Ти хоч розумієш, що зіпсувала всі мої плани? – процідив Вілбер Лаумерт, свердлячи мене похмурим поглядом. – Тепер навіть маркіз Данер на тобі не одружиться! Або вимагатиме такого посагу, що я змушений буду сам йому відмовити!

А ось про це я анітрохи не шкодувала! Виходити заміж за того, за кого він планував, я й сама не хотіла. Тому проблемами вітчима не перейнялася.

– Дурепо, адже ти могла порадитися зі мною, перш ніж таке втнути! – сплюнув він і нервово заходив по кімнаті.

Вочевидь, він і сам не знав, як тепер бути у цій ситуації. Мені ж краще стояти і мовчати, інакше буде лише гірше. Ніякі мої виправдання на нього не вплинуть, а тільки ще більше розлютять.

– Це ж не так робиться! – зло сказав він. – Якщо у фаворитки мітить дівчина з аристократичної сім’ї, з її ріднею укладається контракт. Щоб ти після його закінчення мала щось за душею. Розумієш, ідіотко?! А ти що зробила? Просто стрибнула до королівського ліжка без жодних умов. Таке ще пробачили б удові або заміжній. Але не дівці! Тепер на тебе якщо хтось і спокуситься, то зовсім пропащий! Та ще й вимагатиме за це неабияку винагороду! А я не збираюся виділяти на твій посаг більше, ніж вже було обумовлено. Зрозуміла, нікчемо?! Ти й так достатньо висіла на моїй шиї!

Бачачи, що я продовжую сумирно мовчати, він трохи пом’якшав.

– Гаразд, ти хоч щось попросила в короля за ніч кохання? Щось, що могло б допомогти твоїй родині чи тобі особисто?

Я похитала головою, відчуваючи безмежну огиду від того, що відбувається.

– Кажу ж: дурепа! – сердито кинув він. – Гаразд, сиди тут і нікуди не виходь. Я спробую поговорити з королем, коли він прокинеться. Може, все ж таки захоче укласти з тобою контракт фаворитки. Молися про це, Ешлін!

З цими словами він вийшов. Я ж знову зачинила двері на ключ і вткнулася в них чолом. Молитися за це?! Він і справді вважає, що я захочу стати королівською іграшкою тепер уже на законних підставах? Та мені від самої думки про це вити хочеться! Як же бридко на душі!

Ох, пресвітла Ейно, і як я дійшла до такого?

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!