❤️ Співавторська новинка про сестру Вадима ❤️

Любі читачі,

Разом з Адалін Черно запрошуємо вас до гарячої новинки "Твоя не на одну ніч" (історія Ілони, сестри Вадима з роману "Спадкоємець для владного боса")

Він — друг сім’ї, дитяче захоплення, яке переросло в шалене кохання. Я для нього — молодша “сестричка”, яку потрібно оберігати. Я з цим мирюся, аж поки батько не вирішує видати мене заміж за іншого. Ризикнувши, я зваблюю коханого, аби позбутися цноти, яка так потрібна майбутньому чоловіку.

— Твій батько мене вб’є, — шепоче Артур за секунду до того, як жадібно вп’ястися поцілунком у мої губи.

Одна ніч. Одна шалена пристрасть. Одна таємниця на двох. Він думав, що зможе забути про те, що між нами сталося. Але наслідки тієї ночі з двома смужками на тесті забути не вийде.

Я в соцмережах:

Адалін:

Бережіть себе та рідних ❤️

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Ема Ноель

3225

відслідковують

Інші блоги

Ольха Елдер

Інколи (дуже рідко), але Норман буває людиною

“Накрапав дощ, небо було сіре. Але Норман сяяв. Хоча його обличчя залишалося відстороненим, Джим бачив у ньому якусь безтурботність. Вночі вони обоє не спали. Їм було зовсім не до сну. Вони були стомлені. Але якщо слуга

Анна Лященко

Вона запропонувала - він погодився!

До речі, про Діану… Повісити в рамочку? Згадую її вчорашні слова. Та легко! Появу Діани я зустрічаю повністю підготовленим: на моєму столі лежить стос звітів про освоєння коштів, виділених мерією та залучених від благодійних

Анна Лященко

Та нехай дома сидить!

Ми виїжджаємо з маєтку. Королівські гвардійці супроводжують нас, і з боку це здається почесною вартою. Але я знаю, що вони виконують зовсім іншу функцію. Їхнє завдання — простежити, щоб я не втік. Ледь виїхавши за ворота,

Анна Лященко

Побачаться чи ні?

Неусвідомлено я ще сильніше кутаюся в цупку тканину, втупившись носом у комір і вдихаючи його аромат. Георганов помічає мій рух і, презирливо усміхнувшись, повільно опускає руку в кишеню штанів. — Поміняємося? — тихо,

Сергій Більцан

Трішки одеського гумору до Дня сміху...

— Моя Циля вічно ниє: «Мені носити нема чого, мені носити нема чого!» — Ой, Фімо! Я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай носить! — Розо Марківно, я чула, що ви таки одружили свого Додика! Ну, і як вам