Як і чому я писала роман три роки)

Не так давно одна з читачок написала мені, що письменництво – втіха, яка приносить задоволення сама по собі. Автор має радіти, що його читають, а не чекати хоча б «лайку» або коментаря. 

Щоб ви зрозуміли, чому ця заява мене обурила, розповім про те, як я писала дилогію «Залишся…» – «Забудь...». Оскільки робота над нею зайняла в мене сукупно більше трьох років, поділю її на етапи. 

1. Спочатку я писала типовий молодіжний роман від імені Христини. Але коли дійшла до моменту на колесі огляду, не знала, чим герої мають там займатися)) В передісторії Денис їхав в Німеччину після виписки з лікарні, тож за два місяці їхні стосунки були майже цнотливими. Ніяких сцен 18+ не планувалося. 

2. Щоб краще зрозуміти героя, я вирішила накидати опис розвитку їхніх стосунків з Христиною в минулому… діалогами. Після сцен в клубі, на морі і в лікарні зрозуміла, що слідкувати за Денисом набагато цікавіше, ніж за героїнею, тому зібралася розписати його) 

3. Чітко вирішила подавати події і минулого, і сучасного, але не знала, як.  Дописувала в історію Дениса глави Христини і навпаки. Вийшло нецікаво. Тому спробувала проекспериментувати з текстом. Чергувати глави від героїв в різних роках, хоча раніше такого прийому ніде не зустрічала. Якщо ви бачили схожі історії – поділіться, мені було б дуже цікаво почитати і зрівняти! 

4. Десь через півроку роман в 600к був закінчений. Глави Дениса були коротшими, доходили до готелю, а потім скочувалися в швидкий переказ подій типу «як добре нам було два місяці до мого від’їзду». Христинині завершувалися скоро після альтанки, бо там герой обрав розповісти все, як є.

Зобов’язання перед родиною він вже виконав (тоді була просто робота заради грошей на операцію сестри) і їм нічого не заважало бути разом. Чому одразу не пояснив все коханій по поверненню? Ось в цьому й була головна слабкість сюжету. 

5. Переробила мотивацію героя, додала йому сімейних проблем і угоду на десять років. Захотілося більш плавних переходів між лініями. Вирішила переписати історію так, щоб теми глав відповідали одна одній. Прийшла ідея розкривати вчинки нинішнього Дениса ситуаціями з минулого. З третину сцен довелося писати з нуля, інші – перероблювати. 

О, і вірші з’явилися саме на цьому етапі! Вирішила, якщо вже роман нетиповий, то мене нічого не обмежує)

6. Чим краще я дізнавалася героїв, тим ліпше розуміла, що вони не ченці)) Переборовши внутрішній блок, з натяків на інтимні моменти розписала повноцінні еротичні сцени. Історія відкинула сором’язливість і стала набагато чуттєвішою навіть в звичайних моментах, Денис – більш наполегливим)) 

7. На фоні класного Дениса Христина була настільки блідою в теперішньому, що я не розуміла, чого він за нею продовжує бігати. Тому додала в її характер рішучості. Діалоги стали більш гострими, вона почала не просто реагувати на вчинки Дениса, а й діяти сама. Наприклад, подала на стажування не зважаючи на супротив Сашка, зробила Саурецькому пропозицію біля альтанки, тощо. 

8. Історія досягла обсягу в мільйон знаків. Я була задоволена нею, але потім помітила страшне: хоча манера розповіді героїв відрізнялася, цього недостатньо для перемикання між главами. Прийшла ідея використовувати дієслова різних часів. Денис мав залишити минулий (так була написана вся книжка), а Христина – теперішній. Ну ж бо це логічно. 

В процесі роботи виявилося, що активному герою дієслова теперішнього часу личать набагато більше. Тому повністю переписала книжку Дениса. 

До речі, в Саурецького є декілька глав, які написані минулими дієсловами. Я використовувала цей трюк, щоб підкреслити, наскільки він не в собі.  Помічали, де саме?)) 

9. Почалося повномасштабне вторгнення. Оскільки я була російськомовною, підтягувала свою українську. Потім почала перекладати роман. З віршами було найскладніше, вони взагалі зберегли тільки спільну тему. Можу виставити порівняння в своїй інсті, якщо комусь буде цікаво))

Тут же написана кінцівка, де Денис помирає під Іловайськом, а в епілозі через двадцять років на його могилі пересікаються Себастьян і донька Христини. Пара сперечається так само, як герої при першій розмові. Це мало давати надію, що їм вдасться те, чого батькам не вдалося. 

10. Перед викладкою мені захотілося зробити римований зміст. Щоб назва глави відповідала її темі, а всі разом складалися у вірш. Так і є, перевірте самі)) 

11. В процесі публікації прийшло розуміння, що остання третина роману надто сплюснута. Вирішила довести першу до логічного фіналу і публікувати другу. В результаті до мільйона знаків, які я писала два з половиною роки, додалися 1200к, більша частина з яких написана за чотири місяці. Я так гнала, що страшенно вигоріла. 

Символи блогу обмежені, тож довелося прибирати деталі)) Сподіваюся, після цієї розповіді ви розумієте, чому я так болісно реагую на заяви, ніби автор не має отримувати подяку за свою роботу… 

А постійні читачі тепер мають уявлення, як саме я пишу і чому інколи затримую)) Мої плани на історії можуть змінюватися, але в кінці буде круто, унікально та цікаво. Це гарантую!