Я з новинами: сьогодні розпочала публікацію книги, ідея якої мене поглинула цілком і повністю. Роман називається "Охоронець у спадок". І якщо раніше у моїх книгах всі події крутились навколо любовної лінії, то у цій, окрім сліпої пристрасті, якою накриває героїню Єву до загадкового Радомира, я ще й накидала бідолашній Єві купу випробувань, з якими самій їй не впоратись. Та чи варто їй довіряти своєму охоронцю? Глибоко в душі героїня відчуває, що він щось приховує, а тим часом вони тікають від переслідувачів і справляються з усіма випробуваннями, які звалюються на них.

  Ця історія динамічна, вона має несподівані повороти і описує всі переживання Єви, в яку пропоную вам тимчасово перевтілитись. А зі свого боку обіцяю часто оновлювати книгу та залишати на сторінках візуали, які допоможуть поринути в сюжет з головою.

Анотація

Мені у спадок дісталася цінна річ, за якою тепер полюють лідери злочинних організацій. Мабуть, вони б вже відібрали моє життя, якби вчасно не з’явився загадковий чоловік, який тепер захищає мене від небезпеки і при цьому окутує своєю турботою. Але чи той він за кого себе видає? І чого хоче від мене насправді?

Уривок
 

“Він з вигляду як скеля,

та хоч і протягнув долоню,

ховає таємницю глибоко в собі,

тому довіра лиш холоне”

Коли знову повертаюся вперед, помічаю у дзеркалі, як цей чоловік мене вивчає. 

– Чому ви мене врятували? – не витримую і, нарешті, запитую. 

На мить знову запановує тиша. Водій вкотре вправно вивертає кермо, а тоді відповідає, наче запрограмований:

– Мені наказали.

Це звучить щонайменше дивно, але мій рятівник з кришталевими очима не вдається до деталей.

– А кому це треба? – розгублено знизую плечима. 

– Моєму босу. 

Я закочую очі й зітхаю, адже розумію, що мій допит займе багато часу й зусиль. Ще й серце так нестямно б’ється, що варто було б вже трохи перевести дух.

– А хто ваш бос? – передбачливо продовжую допитуватись. 

У цей час мій рятівник заїжджає на багатоповерхову стоїнку, гальмує і киває на переднє сидіння. 

– Пересядьте, Єво. Не проти, якщо буду на “ти”?

Я киваю й одразу ж виконую його прохання. Тепер можу роздивитися цього чоловіка ближче. І, чесно кажучи, хоча він і має звабливе обличчя, його суворий погляд насторожує, а комплекція зі сталевими м’язами ще й посилює це відчуття. Тож мимовільно втискаюся в сидіння й відсуваюся до вікна, як тільки можу. Готова хоч зараз тікати від цього чоловіка, якщо відчую серйозну загрозу.

***

  Окрім новини про книжечку, маю ще поздоровлення. Хочу всіх привітати з Днем Незалежності України. Це свято, безперечно, особливе для нас. Я вірю, що перемога не за горами, і наступні роки ми галасно святкуватимемо це свято у мирний час. Ніхто у світі не сумніватиметься у нашій єдності. А поки впевнено крокуймо до спільної мети і гордо плекаймо все своє.

Слава Україні!