Вітаю, мої любі!
Рада повідомити чудову новину - що історія Богдана та Лілі добігла кінця. Книга "Тато для Мишеняти" завершена і чекає на вашу увагу. Якщо ви ще не читали цю милу й теплу суміш легкого гумору, романтики, зрілих стосунків і просто позитивних емоцій. Дізнайтеся, чи зміг чудовий сусід (який ні разу не жмот) стати вірним супутником для самотньої матері та чуйним батьком для її тендітної донечки - Машульки на прізвисько Мишеня.

У тексті є:

справжній чоловік, вагітна героїня, мати одиначка

***

— Як тебе звати, сонечко? — запитав Богдан у моєї доньки. — Ховаєшся за маму, наче мишеня. Що там у тебе в руках?
— Це Бася. Вона нявкає і хоче їсти. А в мами немає грошей. Бо тато нас кинув і залишив без копійки.
— Машо — тсс...
Я лаяла дитину, хоча так і є — після розлучення я на бобах. Ще й збираюся жити в занедбаній хаті, яку отримала у спадок від бабусі.
— Отже, ми сусіди, — усміхнувся він і зненацька запропонував: — Давайте, я допоможу з ремонтом. А наразі поживете в мене. Я виділю вам гостьову спальню. Познайомлю з Марго.
— Це ваша дружина? — припустила я.
Але Богдан відмахнувся.
— Та ні — пітбуль. Моя собака.
— Вона кусається? — злякалася донька.
І він погладив Машу по голові, щоб заспокоїти:
— Я скажу їй, що ви друзі.
— Навіть Бася?
— Навіть Бася.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ