Оповідання Ксенії Демиденко "Коли відростуть крила" https://booknet.ua/book/koli-vdrostut-krila-b417854 — це всього шість сторінок, із життя янголів. Що таке шість сторінок порівняно з вічністю? Янголи безсмертні, не втомлюються, не ображаються, можуть харчуватися одним лише морозивом (смачно ж). Але виявляється, що не таке вже янгольське те їх життя. Якщо в чомусь напартачив, то відправляють на землю без крил на перевиховання, поки крила не виростуть.

А як ті крила ростуть і від чого, то треба читати.

Загальне враження, що цим подіям тісно в шести сторінках, особливо в тому періоді, коли росли крила, бо з їх ростом змінювалася і сама героїня.

Ніби шість сторінок, а питань і роздумів на п’ятдесят, не менше)

Що саме хотів Рафаїл змінити в ній? Судячи з сюжету він хотів, щоб Дара навчилася кохати. Адже пісні вона не перестала співати, а коли тільки рятувала людські життя, крила не росли. Але в мене виникла й інша думка: а може це й була програма підготовки янгола-охоронця? Адже в Божественому світі все знають наперед.

Є й ще питання. Крила для Дари були білетом (засобом пересування) у своє минуле вічне життя. Чи не думала вона відмовитися від них до повернення в янгольський світ? Адже коханий — хірург, накладе шви не гірше за Рафаїла. Цей внутрішній конфлікт між бажаннями і необхідністю дотримання законів вищого світу допоміг би читачу стати ближче до героїні і краще її зрозуміти. Вона, звісно, молодець, знайшла вихід, що дозволив їй залишитися поряд з коханим, не порушуючи законів. Але все якось просто вийшло. Невже дійсно Серафім все передбачив заздалегідь?

Відгук написаний в рамках марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457