Привіт вам, любі читачі. Читали вчорашню проду на книгу "Психолог для психолога"? Як вам? Чесно кажучи, довго думала чи з гумору лізти в соціальні теми, але потім зрозуміла, що таки варто. Бо деякі речі, все ж таки, мають доходити до людей хоч звідкись. Наприклад, самоповага та прийняття себе.
Насправді, ви не зобов'язані себе любити. Не зобов'язані вважати себе ідеальними чи найкращими, ні. Якщо у вас проблеми з тим, щоб похвалити себе, спробуйте для початку хоча б перестати себе принижувати через те, чого ви не обирали: зовнішність, ріст, комплекція, голос чи сім'я. Це ті речі, які від вас в більшості випадків не залежать. Так, ви можете коригувати їх, але... Чесно? Жоден макіяж, жодні операції, жодні дорогі речі не змінять вашого сприйняття себе ж. Можливо на короткий термін це все дать ілюзію зміни, але вона швидко зникне. І люди, які вас не приймали такими, як ви є, ніколи не приймуть вас після кращого макіяжу. Ні. Аж доки ви самі себе не почнете приймати чи хоча б не критикувати за теми, які капають вам на мозок інші люди.
Ви такі, як ви є. І рано чи пізно знайдуться люди, які вас приймуть такими. Низькими. Високими. Худими. Повнуватими. Зі шрамами. З рідким волоссям. З кучерявим. Слабкими. Сильними. Але для цього потрібно хоча б почати приймати себе самим.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже правильні слова. Поки не приймеш себе сам, ніхто не прийме)
Юлія Міхаліна, Згодна.
Погоджуюсь з кожним словом. Зі зовнішністю проблем не має, маю на увазі, що люблю себе такою, яка є, а от з іншими речами набагато складніше) але я працюю над цим
Берніс Кірк, Це круто, коли люди працюють над собою)
Самоприйня це ключ до багатьох ланок успіху!
Юлія Богута, так, з цим я теж згодна)
Повністю згодна, хоча далеко не завжди знаходяться ті, хто приймуть тебе, навіть, якщо сам себе прийняв)
Юлія Богута, Хотілося щоб не якось)
От дідько... Ти стерла всі мої надії, що макіяж мені допоможе... =D
Юлія Богута, Ну добре, накладу макіяж на бороду))))
Краще цінується в порівнянні. Мені неподобались мої ноги поки не подивилась «я соромлюся свого тіла» де дівчина мріяла хоч про будь-які але здорові. Мені неподобався мій ніс поки знайома не пожалілася на свій, а він в неї зі шрамами. Трохи пізніше потрапило на очі інтерв'ю Джекі Чана «...Ваша нудна робота- мрія безробітного, Ваші неслухняні діти- мрія бездітного...» .Треба вміти цінувати те що маєш ;) P.s знайома успішно вийшла заміж, має діток і нікому! незаважають її шрами, деякі «таргани» лише в нашій голові)
Юля, Згодна з тобою) Чана доречі люблю. Чудовий актор, на чиїх роботах я виросла. Дуже багато навчив мене. Що в цінуванні життя, що в поведінці. Одне його "Дядечко!" чого варте)
От начиталась ваших блогів про "лице автора", приймати себе таким як є, і задумалась... От ніби приймаю себе, навіть трохи люблю, приймаю свою зовнішність і препоганий (так мені каже чоловік) характер, а пишу чомусь під псевдонімом. Чесно кажучи, навіть не розумію чому. Виникає питання - чи варто підписатись справжнім прізвищем і остаточно обʼєднати обидва своїх життя в одне, бо так і до роздвоєння особистості недалеко...
Валерія Серпень, Якщо вам не заважає література якійсь іншій діяльності то так і робіть. Хоча зрештою, в псевдонімі нема нічого поганого. Мій до мене теж приївся. Але так, було постійне враження роздвоєння особистості. Одну мене знало море людей, а іншу дуже мало. Було навіть розтроєння. Бо паспорт, проза та вірші йшли окремо. І це страшенно тисло з часом.
Ох, Юлю ти права. Треба навчитися приймати себе, але мені не завжди виходить)
Інна Турянська (Innaturianska), Мені теж було важко з цим. Але коли я перестала сама ж себе пиляти за це, всі ці уявні тригери стали зникати. Не скажу, що я повноцінно люблю себе, але я прийняла значну частину себе. Навіть якщо я не можу її змінити.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати