«тихіше води, нижче трави» Тетяни Гищак, Рецензія

Цей твір – не просто книга. Це книга, що захоплює із перших сторінок та не відпускає до останнього слова, а опісля – дає ґрунт для роздумів. Ця книга – про підлітків, школу… про жорстокість, вразливість, силу: фізичну, волі, вистояти.

Головний герой, Андрій Єрьоменко, у цій школі новенький. Одразу він не надає значення своєму класові – ніби звичайний, як і всі, утім згодом хлопець розуміє – щось тут нечисто. До чого ж приведе його розслідування? Чи правда, що за кожен свій вчинок та рішення доведеться відповідати в майбутньому? Чи всіх винних в результаті буде покарано?

Текст написано легко, живою мовою – особливо це відчувається в діалогах. А сюжет тримає в напрузі, хочеться дізнатися, що ж буде далі, куди ж головного героя та його нових друзів заведе доля…

Особливого шарму – та деякої моторошності – повісті надають шматочки із переписок між невідомими на початку кожного розділу. І що далі, то очевидніше стає, що невідомі, заховані за нікнеймами Аборакс та Кармос, – члени якоїсь дивної спілки.

Дуже вдало авторка вплітає в текст і переписки між школярами, і якісь буденні та побутово-звичайні речі, що робить історію максимально наближеною до реальності, а від того – моментами страшнішою.

Ця історія точно варта Вашого прочитання. Опісля вона залишила гіркий присмак смутку, дещо навіть шок, а також цілий вир думок у голові. Читала ввечері, та вночі ще довго не могла заснути.

Рецензію написано у рамках марафону: https://booknet.ua/blogs/post/363457