Рецензія на книгу "Закон збереження життя."

Книга "Закон збереження життя. Принцеса з пробірки" є другою книгою циклу "ЗАКОНИ ЗБЕРЕЖЕННЯ", до якого входять три книги. Кожна книга пов'язана між собою, плавні переходи історії та подій, виразність мови та лаконічність зробила книгу легкою.

Атмосфера книжки має свій спокійний характер де відбуваються події у своєму темпі. У тексті є інтриги, несподівана вагітність, перемога над ворогом, історія керуючих зоряних домів.
З перших сторінок ми знайомі з двома зоряними домами Харіді та Шенден. Вони з давніх-давен найзапекліші друзі протистояння яких триває довгий час.  
Історія починається із зустрічі правителя Оленсандра дванадцятого і його шеарада Фернаса. На цій зустрічі правитель просить Фернаса стати йому зятем, батьком його онука чи онуки, запліднити яйцеклітини його загиблої доньки.  Фернас не маючи можливості відмовитися приймає пропозицію правителя Шардена.
Незвичайна зустріч Фернас пішов обирати сурогатну матір для майбутнього малюка і познайомився з жінкою Ерідан Блюд. Жіноча доброта душі припала до смаку. За короткий час жінка ввійшла в серце героя. Їхнє кохання перекреслили всі плани правителя, бо вона завагітніла від Фернаса і їй не встигли зробити процедуру імплантації яйцеклітини доньки правителя.
І розпочалося з однієї сторони вороги котрі розпочинають війну з іншої жінка котра полонила серце головного героя. Також майбутня дитина та її наречений, якому доведеться почекати, доки дівчинка підросте. Випадковість яка розлучить пару. Інтригуюче продовження все це легко переходить на розповідь у третій книзі.
Переказувати історію не маю, не бачу сенсу, треба залишити щось для читача, краще залишу інтригу.
А от про саму книгу можна поговорити. Автор описав усіх героїв так що для мене вони були живими. Не важливо головні герої чи другорядні вони мали яскравий опис, ланкою яка доповнювала та збагачувала твір. 

Описи війни та битв були яскраві вони переносили в небачену реальність в яку вірила всім серцем.

Книжка залишила задоволення прочитаним, легкість і присмак продовження.

Дякую автору Єва Ромік за чудову роботу. Читати тут