Привіт, друзі

Сьогодні милуємося ще одним героєм книги "Тато для Альфи". 

...Близько хвилини ми їхали мовчки. Його машина була більшою, ніж в інших братів. І, відповідно, набагато просторішою. Настільки, що ми височіли над іншими автомобілями і було до біса важко втриматися, щоб не зазирнути в їхні вікна.

Легкий, романтичний настрій, що огорнув мене після поцілунку в парку, раптом почав розсіюватися. У глибині мене піднімалися два прямо протилежні почуття. Збентеження і щось середнє між хвилюванням і страхом перед тим, що на мене чекало. А з іншого боку, я мусила зізнатися собі в тому, що мене хвилював цей альфа. Як чоловік.

Мені подобалася його зовнішність. Мені подобалося те, як він спокійно, без надриву розмовляв і поводився зі мною. І мені подобалося, як він дивився на мене, коли думав, що я не помічаю. Він ховав свій погляд, повний якогось дикого, тваринного голоду, немов боявся, що він мене налякає. Він мав рацію. Його погляд лякав мене. Але, одночасно з тим і заворожував. Змушував прокидатися щось, що сиділо глибоко всередині.

Ось і зараз... Навіть мовчання між нами було якесь... вельми промовисте. Я розуміла, що не маю підстав відмовляти йому, як чоловікові. І це і лякало, і хвилювало.

- Джазз?

- Ммммммм?

- Як це буде?

- Що саме, кошеня?

Він хотів, щоб я все назвала своїми іменами? Гаразд, я скажу.

- Я не сумніваюся, що пристосуюся до будь-яких умов побуту, якщо тільки моєму... моїм дітям буде добре поруч із вами.

- Їм буде добре, кошенятко. Не сумнівайся.

- Але... що буде зі мною? Що мені робити, якщо я раптом... якщо мені раптом сподобаються кілька з вас?

- Що значить - сподобаються? Ти що, все ще сумніваєшся в тому, що ми тобі подобаємося? Кошеня! Ти забула - ми відчуваємо те, що коїться всередині тебе. Знаємо, коли ти хочеш плакати. І тоді ми хочемо трощити все навколо, тільки щоб ти посміхнулася. Знаємо, коли голодна. Ось прямо зараз.

Немов на підтвердження його слів мій шлунок забурчав.

- Знаємо, коли боїшся або злишся. Знаємо, що збуджуєшся, варто комусь із нас опинитися поруч. Воно щоразу різне, твоє збудження. Я навіть можу розрізняти, хто саме в той чи інший момент розбудив твоє бажання. Ми відчуваємо це кожну кляту хвилину і ліземо на стінку від бажання опинитися поруч, або в тобі. Ми вимотуємо себе хто штангою, хто біговою доріжкою, щоб тільки стриматися самому й утримати свого звіра.

Він перевів подих. Натомість я так і не змогла зітхнути.

- Я точно знаю, що ти хочеш мене, кошеня. Хочеш і боїшся одночасно. Я не буду тебе ґвалтувати. І ніхто з нас не буде. Нам нікуди поспішати, адже тепер у нас попереду ціле життя. Просто прожени свій страх. Відпусти почуття. Дозволь нам зробити тебе щасливою.