Не вдавай, що кохаєш!

Любі мої читачі, хочу поділитися з вами неймовірно чудовим та ніжним романом від друга-автора Лілі Ваніль "Не вдавай, що кохаєш!"

― Це не правда. Це не може бути правдою, ― відступаю, заперечливо хитаю головою.
Відмовляюсь вірити, відмовляюсь усвідомлювати жорстокі слова.
― Це правда! На жаль, ― безжалісно розбиває мої мрії.
І погляд, що ще хвилину назад здавався рідним, закоханим, наймилішим у світі більше не приховує справжнього ставлення.
― І ти весь цей час прикидався? ― шепочу ледь чутно.
Опускає голову. Тішу себе, що хоч якісь докори сумління мають терзати його кам’яне серце.
― Мені дуже шкода, Юсь… Але це ще не все…


Підліткава проза та сучасний любовний роман. Перше кохання, від ненависті до кохання, та сильні почуття. Все це ви знайдете саме тут. І тиць сюди, щоб перейти до книги.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ліля Ваніль
15.08.2023, 08:49:51

Дуже дякую за підтримку!!!❤️❤️❤️

Ганна Зюман
15.08.2023, 09:13:18

Ліля Ваніль, Та хіба можна пройти повз такої історії (=^ ◡ ^=)

avatar
Єва Райн
14.08.2023, 19:20:33

Класна історія! дякую за рекомендацію!

Ганна Зюман
14.08.2023, 19:28:25

Єва Райн, мрр (^=◕ᴥ◕=^)

Інші блоги
Хвилиночка філософії...✨
"Уявне зло романтичне та різноманітне; реальне зло похмуре, монотонне, безплідне, нудне. Уявне добро нудне; реальне добро завжди нове, чудове, п'янке." Симона Вейль
Ткач долі 
Доля — не нитка, що тягнеться прямою лінією. Вона — клубок, сплетений із вибору, випадку, волі та Фортуни. І є ті, хто вміє бачити її структуру, чути, як вона дзвенить на вітру, як змінює напрямок, коли хтось
Сцена в ресторані і де продовження?
❤️Обіцяна сцена в ресторані (фрагмент) з "Назви мене коханою"❤️ ☘️Владислав раптом сповільнив крок. Можливо, спрацював його інстинкт, або він просто відчув на собі мій застиглий, колючий погляд. Він різко повернув
Фінал книги і Зимовий флешмоб
Вітаю, любі читачі! Так, вже десь за тиждень книгу ЄДИНА МАГА КРИЖАНОЇ ПУСТКИ буде завершено! Вже практично всі таємниці розкрито - залишилось лиш всі крапки над і розставити, й добити тих, хто доб'ється. А чи будуть
нежданчик, або повернення Кішечки
Напевно в житті кожного автора бувають ці дні. Коли ти йдеш і стряхуєш пилюку зі своїх старих робіт, і неважливо, що в роботі є поточні. Просто так захотілося. Просто душа просить подивитися на себе, як на автора, з ширшої перспективи,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше