Вітаю, любі мої читачі! 

Нарешті перший поцілунок Віктора і "його ненависної коханої" стався! Маю на увазі, перший без травматичної реакції Ії з використанням всього, що є під рукою)) 

Як це було вже можна прочитати у свіжій продочці. Що буде після цього - дізнаємось після 00.00) 

А поки ловіть уривочок: 

– Ми це зробили, Їє! Ми врятувались! – кажу і беру її руку в свою.

– Так, в нас вийшло! – несподівано усміхається вона. І… руку не забирає. Від неї шкірою біжить жар. Притуляє навіть біль, та все ж, в першу чергу розум. І тому я просто сильніше берусь за цю руку і притягую Ію до себе. Іншою, вільною, скуйовджую її волосся і… торкаюсь губами її губ. На мить все застигає, мов стоп-кадр. Я ще чекаю, чи відштовхне, чи відсторониться… Навіть вдарить, можливо. Але нічого не можу з собою зробити! Це ж Ія, моя маленька люта колючка! Моя неймовірна беладонна! Мій магніт, що одним полюсом притягує з шаленою силою, а іншим не менш відчутно – відштовхує.

А вона… Її губи ледь-ледь, зовсім трішки відкриваються моїм назустріч. І це остаточно позбавляє мене глузду. Я зминаю її в своїх обіймах, цілую так, як пив би воду мандрівник в пустелі. Жадібно, вимогливо! Чорт, та вона ще більше палає, ніж я! Поцілунок стає глибшим, і наші язики сплітаються в божевільному танку пристрасті, що просто нас спопеляє. Кожен вдих, кожен її рух і глухий стогін – мій!

***

І нагадую про свій Тг-Канал та інстаграм. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.

Гарних вражень!