Любі читачі!

На мій роман Уламками зради відкрито передплату.

Чого від Ксюші домагається Скроцький? Як пройде зустріч із Ярославом і чи зможуть вони ужитися в одній компанії?

Опубліковано майже половину історії. Продовження 5 разів на тиждень.

Роблю кілька кроків назад. Чекаю, поки всі колеги залишать приміщення, і підходжу до Ткачука.

Як розмовляти з ним? На ім’я та по батькові й на «ви»? Чи як зі старим другом? Я співвласниця компанії його батька. З крихітною часткою, без права на щось впливати, незрівнянно нижча за Ткачуків за статусом. Я його підлегла… І ми давно навіть не друзі.

Однак привид нашого минулого вперто зависає десь поблизу й не дає мені повною мірою перевтілитися в безпристрасного головного бухгалтера. Я не повинна показувати вразливість. Але й натягнути броню не виходить.

– Слухаю, – пропускаю займенник, так і не вирішивши, як до нього звертатися.

– Ксенія Львівна… Камінська, – промовляє Ярослав, ніби зачитуючи з особової справи. – Чи Скроцька?

– Камінська, – намагаюся відповідати односкладово, поки не розумію, куди він хилить і в якому статусі зі мною зараз веде бесіду.

– І давно?

– Близько двох років.

Яр дивиться пильно. Готова заприсягтися, що знову бачу в його очах ту саму зацікавленість, абсолютно недоречну в цій ситуації, що збиває з пантелику й заважає налаштуватися на ділову бесіду.

Я користуюся затримкою і теж розглядаю його. Тоді, у парку, у мене не було можливості зробити це через появу Іри. А зараз мені ніхто не заважає констатувати, що за минулі роки Ярослав став дуже привабливим дорослим чоловіком. У міміці та жестах з’явилися невластиві йому раніше жорсткість і різкість. І йому личить бути таким.

Ностальгія тисне на горло, перекриваючи кисень. Дихати стає важче. Мої оптимістичні прогнози не збуваються. Я не можу з ним працювати! Це занадто важко емоційно… І боляче. Особливо коли він так дивиться.

Донька заклятого ворога fkZEw-5q  iEkO18iA  I6dRKbrZ  tId-FjZ2  tzIG8Gbv

Подвійна помилка 7-hCbcjk  vI7rrb6Z