Кава для двох, в історії, Олега та Еріки.

Вітаю, мої зірочки!!!

Сьогодні у розділі, "Купальська ніч", трохи романтики. 

Вже у вечері буде оновлення спекотної історії, Олега та Еріки. Не пропустіть.

Купальська ніч

Уривок.

Олег поспіхом піднявся у спальню, але тут було темно, хоча двері на терасу були прочинені. Не вагаючись рушив туди. Був здивований, Еріка сиділа за столиком з ноутбуком та чашкою кави одягнена у банний халат. Посміхнувшись присів біля неї.

— І, що це за релакс, без мене?

Дівчина зробила ковток напою, і поставивши чашку біля нього, тихо запропонувала.

— Пригощайся.

Пильно дивився її проста вражала. Розумів це не гра на публіку, і не для того, аби йому сподобатися, це від щирого серця. Взяв чашку і зробив маленький ковток, адже ж вона робила каву для себе, тож не боявся, що чогось намішала. Був приємно вражений, кава мала надзвичайний смак. Такої ще не пив.

— Можеш допити. — Не відриваючись від монітора, кинула Еріка.

— Що це за кава? Де ти її взяла?

Дівчина таки глянула на нього, загадково посміхнувшись...

Рада вітати вас на своїй сторінці, та на сторінках цієї спекотної історії! Завжди ваша, Лія Тан!❤️

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Брама до Драксарії.
Відчиняю браму до нового світу… Є світи, де дракони давно стали легендою. А є Драксарія — планета, де небо належить драконам, а люди все життя мріють лише про одне: стати для одного з них не вершником… а другою
Новини❤️❤️❤️
Вітаю))) я до вас з хорошими новинами)))) Ви можете сказати, що вони надто часто))) але краще хороші, адже хороших новин багато не буває!!! Моя книга Крістіна і брейк у віджеті))) і поряд з не менш цікавими книгами, це дуже
Осінній дощ та вечір біля каміна...
Тихої ночі! Роман "Янгол спокуси" — оновлено! ✨✨✨ Стискаю вилиці. Цікаві запитання. Але відповідей на них, мабуть, буде багато. Різних... Але для мене особисто зрада — це неприпустимо. Напевно, справді краще
Ревнощі по повній програмі.
Привіт, мої любі Спокусники! Бонусний розділ вже на сайті "Шерифа для дикої" На мить, лише на мить, мені здалося, що вона зраділа мене бачити, поки знову не одягнула маску, яка говорить про мене ось так: «Ти придурок,
Ліс стає темнішим...
Пам’ятаєте це відчуття? Ви стоїте перед прірвою, бачите, як бурхливе море несе десь унизу свої пінні хвилі, чуєте голосні крики птахів і розумієте, що втратили контроль над своїм життям. Здається, що скажений вітер
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше