Хочу подарувати вам уривочки з нових глав наших з Владою історій у процесі, які вийдуть вже сьогодні увечері! Обов'язково додайте книги в бібліотеку, так ви не загубите їх і не пропустите жодного приємного сюрпризу від авторів! 

Отже, почнемо з романтичної і веселої молодіжки про хлопця і дівчину, які познайомилися в анонімному інтернет-чаті, а потім стали сусідами, але не знають, що тепер живуть поряд із своїм віртуальним другом. І від цього в їхньому житті виникає безліч кумедних ситуацій... а ще з'являється проблема вибору...

"Я, ти і знову я" ( оновлення о 22.00)

Я підійшов до спальні Поліни й тихо постукав, але відповіді не послідувало.

— Поліно, прокидайся, а то проспиш роботу, — сказав я,  прочинивши  двері й зазирнувши у її спальню.

Побачив, що Поліна згорнулася у клубочок і накрилась ковдрою прямо з головою: певно, тому не чула ані будильника, ані мене…

Я усміхнувся і підійшов до неї. Присів поруч і трохи розгорнув ковдру, щоби побачити її…

Поліна щось пробурмотіла і відвернулась від мене, намагаючись знов накритись ковдрою.

— Поліно, вставай, — я торкнувся її оголеного плеча. — Проспиш роботу.

Тільки в цю мить до мене дійшло, що я ж не бачу, у чому вона… А  плече навіть без брительок вказує на те, що верх там повністю оголений.

Я мимоволі облизав миттєво пересохлі губи й подався вперед, до вуха Поліни, продовжуючи тримати її плече:

— Поліно, — я не впізнавав свій голос.

Він став нижчим, зовсім незвичним…

— Алексе, я хочу спати, — пробубніла Поліна.

А моє серце одразу ж забилось ще сильніше. «Алексе»? Чому вона назвала мене моїм інтернетним прізвиськом?…

— Поліно, ти проспиш, — сказав я голосніше і вже більш безцеремонно потрусив її за плече.

У цю мить Поліна нарешті розплющила очі й раптом різко зайняла сидяче положення.

Ковдра сповзла доволі низько, настільки, що мені майже повністю було видно її груди…

— От блін, я проспала?! — Поліна різким рухом потягнулась до телефона, який лежав на тумбочці й ковдра остаточно злізла…

Я встиг побачити все… Який хороший ранок…

Але, як  назло, в цю мить Поліна раптом зрозуміла, що практично топлес переді мною і різко натягнула на себе ковдру.

— Сашо, що ти тут робиш?! — вигукнула вона, почервонівши.

— Будив тебе, — я продовжував по-дурному усміхатись. — Ти роботу майже проспала.

І плавно перейдемо до ще однієї молодіжної історії - про зведених брата і сестру, які обирають, що мають бути разом, наперекір волі батьків...

Я — твоє табу ( уривок з глави, що вийде о 21.00)

В очікуванні, коли нас покличуть на сцену, ми з Антоном стояли за лаштунками. 

— Готова? — запитав мене він. 

— Трохи хвилююсь, — чесно зізналася я. — Але готова, так.

— Все буде добре, — запевнив мене Антон. — Я буду тебе підтримувати, на відміну від Вадима, обіцяю. Він же, певно, не знайшов часу щоб прийти сюди? Я не бачив, щоб він підходив до тебе. 

— Він приїхав прямо з пар, тому не встиг зайти, — мені стало неприємно, що Антон так налаштований проти Вадима. — А о п’ятій в нього тренування, тож може і не підійде після закінчення. Хоча він казав, що якщо ми пройдемо далі, то він не поїде на тренування…

— Ти бачила? Може й не прийшов, звідки ти знаєш? — він зітхнув. — Може просто скаже, що був, та й все.

— Чому ти постійно говориш про нього в такому дусі? — не витримала я. 

— Думаю, він тебе не вартий… Ти гідна найкращого… 

— Антоне, це моє життя, і я сама ним розпоряджаюся, домовились? — я суворо поглянула на нього. — Я не хочу сваритися, але будь ласка, не оцінюй мене, Вадима, наші стосунки. Адже ти не можеш бачити всієї картини, тому інколи просто додумуєш те, що вигідно тобі…

— Не думаю, що я щось там додумую, але все одно пробач, — він зітхнув. — Просто я переживаю за тебе, ти мені не байдужа, сама знаєш. 

Ну і найочікуваніша новинка серпня - книга на реальних подіях, де в коментарі можуть зайти і прочитати ваші враження герої цієї історії! 

Два будинки мільярдера ( уривок з глави, що вийде о 21.00)

Нова квартира була дуже просторою і світлою, і мала їй сподобатись. В якусь мить я навіть вирішив, що нащо чекати? Треба розповісти їй прямо сьогодні… З такою думкою я зайшов до нашої зйомної квартири, але одразу насторожився: Оля не зустрічала мене, як завжди…

— Оль? — покликав я її стурбованим тоном, скидаючи взуття. — Ти де? 

Вона вийшла зі спальні з сумкою в руках.

— Андрюшо, мабуть, треба їхати в лікарню. Здається, в мене почалися перейми.

— Як їхати? — я, чесно кажучи, злякався… Ніколи нічого не боявся, а тут... — Ще ж цілий місяць… Хіба ні? 

— Ну, через два тижні термін, то це нормально, так казав лікар, — сказала вона і скривилася від болю.

— Блін, тобі боляче? — я підійшов до неї і взяв під руку. 

— Та все нормально, не хвилюйся. Ще не дуже часто хапає. Але, мабуть, в лікарні мені буде спокійніше…

— Так, авжеж, ходімо… Я відвезу тебе. — сказав я. — А що з одягом? Ти так поїдеш? Ти все взяла? 

 — Так, я вже все необхідне спакувала і перевдягнулась, — вона усміхнулася, дивлячись на моє стурбоване обличчя. — Все добре, скоро ти станеш татом!

Дякую всім, хто приєднався до наших читачів! 

Якщо ви читаєте без реєстрації на сайті, то зареєструйтесь, будь ласка, це зробити дуже просто, можна через електронну пошту, чи телефон, чи навіть Фейсбук ( власне через нього я й реєструвалася свого часу). Коли ви реєструєтесь, то вже не загубите книгу, зможете додати її до бібліотеки і отримувати сповіщення про оновлення. А також можете придбати будь-які платні книги за акційною ціною для нових покупців: при купівлі однієї книги - всі інші зі знижкою 15 відсотків!

Отже, додавайте книги до бібліотеки, щоб не загубити їх і не пропустити оновлень та подарунків!  Один із таких подарунків чекає на вас прямо сьогодні, тож заходьте в ці книги і шукайте бонуси)

Щиро дякую всім за підтримку!❤️ 

Слідкувати за мною на Букнет      Instagram     Facebook   Телеграм  Threads  Pinterest