Там, де приземляються зорі

Всім привіт!

Сьогодні хочу розповісти про одну зі своїх книг:))

Цю історію я писала для конкурсу "Кохання не купити", але щось пішло не так і я не встигла)))) 

Отже, маємо двох молодих людей, які зустрілися на вечірці: Іванна, якій потрібні гроші на лікування сестри та багатий хлопець Адріан, що геть не вірить у кохання.

У кожного з них також щось пішло не так)))) Що далі? Читайте за ПОСИЛАННЯМ:)

Ось невеликий уривок з книги:

– Ти ж знаєш, Матвійчику, – Іванна наважилася перебити Матвія, поклавши свою долоньку но його коліно, – моє сердечко зайняте, я маю коханого і щаслива з ним. Кохання – найкраще, що трапилось в моєму житті.

– Кохання не існує, – Адріан відкинувся на спинку дивана й трохи задер голову вверх, проте очей від нової знайомої не відірвав. Його голос прозвучав твердо й упевнено. Народ затих. 

Кохання не існує. Адріан упевнився в цьому ще кілька років тому, коли дівчина, якою він дорожив, вибрала гроші, а не його самого. Віолетта була з тих, кого хочуть наслідувати. Висока, довгонога брюнетка з ідеальною фігурою та красивою зовнішністю. Вона до всіх ставилася добре, всіх любила, особливо тих, хто захоплювався її красою. Та любов її, в тому числі й до Адріана, була вдаваною. Вона по-справжньому закохалася у гроші й те, що вони можуть дати. А коли старший Яровий залишив Адріана з пустими кишенями (через серйозну бійку, з наслідками), Віолетта зникла з поля зору, миттю знайшовши собі нового спонсора. А хлопець кохав її... Хоча ні. Думав, що кохав і це вхаємно. Та кохання не існує.

– Ти впевнений, Андрійчику? 

Дівчина хитро примружила очі й сперлася ліктями на коліна, підперши долонями підборіддя. Хлопець ніяк не міг зрозуміти, що хитріше, її посмішка чи погляд? Мабуть, все ж погляд. Лисиця. Таких варто остерігатись, хай там що. 

– Адріан, – поправив Шизануту й ковтнув віскі, – на всі сто впевнений. Є потяг, є звичка і повага до людини. Кохання – ні.

– Ти просто ще не зустрів її, – знизала плечима.

– Йому розбили серце, от і біситься, не звертай уваги, – махнув рукою Матвій та кинувся хвалити перукарські здібності Іванни своїм гостям. 

Адріан підвівся й, поставивши склянку на дерев'яний екслюзивний столик, пішов у сторону виходу. Настрій геть упав і залишатися посеред цього Шапіто бажання щезло, як зникає перший сніг. До всього того ще й розболілась голова. Ліфт їхав довго й зупинявся тричі, аж поки не привіз хлопця на підземний паркінг. Там він сів у своє авто й, наплювавши на те, що пив алкоголь, вправно вирулив на вулицю. Додому не хотілося. Там пусто й одиноко. А від останнього ще й холодно. Та до батьків їхати теж не варіант. Подруга, яка часто зігрівала хлопця ночами, полетіла на Балі. До брата не пустять, а єдиному другу зараз не до нього. Залишається тільки велика пуста квартира, де тихо й до бридоти чисто, адже сьогодні Людмила Кирилівна, хатня робітниця, все прибрала.

Подарунок❤️❤️❤️  3Wtd-vSx

Ну і не забувайте про Макса та Ніну з книги "Парі на мою гордість". В ній є усе – сильні почуття, ревнощі, пристрасть, кохання й ненависть, таємне минуле у героїв, перегони та ще багато чого цікавого та емоційного. 

Ось один з улюблених уривків:

– Вітаю з перемогою! – натягнута посмішка та знайомий хижий блиск в очах говорили про те, що він бачив ту сцену з Антоном, де хлопець мене підіймав. 

– Дякую, – невпевнено відповіла, напружуючись всередині. 

Очікувала, що він просто знищить нас обох. Але Кириленко відпустив мене своїм важким поглядом та перемкнув усю увагу на Антона.

– Вибач, що ударив тебе. Трохи погарячкував. Мир?

Простягнувши руку, Грім  усміхнувся. Тільки от в тій посмішці не було нічого щирого. Лише злоба, ненависть та бажання стерти в порох одним поглядом. Моментально запаморочилося в голові. Я готова була знову кинутися між них, аби Антон не отримав по обличчі.

Але Завацький швидко потиснув руку, криво всміхнувшись у відповідь, та сказав, що зла не тримає. 

– Макс! Макс! Макс! – на Кириленка налетіли дівчата. – Ти так класно гнав!

– Не засмучуйся щодо програшу! Це все неважливо!

Глянувши ще раз на мене з-під лоба, Макс повернувся до трьох дівок, на вигляд ще зовсім юних, та обійнявши їх за плечі, повів у бік свого автомобіля.

Душу заповнили порожнеча та відчай. Він злився через Антона, а я не наважувалася сказати, що пробачила йому. Перемінливий настрій Макса все ще лякав мене та напружував.

Спілкуючись зі знайомими, час від часу поглядала в бік Кириленка, який так і стояв у компанії дівчат. Спершу їх було троє, потім залишилася лише одна. Спершись спиною на його авто, невисока блондинка в короткій спідниці накручувала волосся на палець та щось йому розповідала. Макс же схилявся над нею, обпершись долонею біля її плеча. 

Вони фліртували, усміхалися одне одному. Згодом Макс притиснув блондинку своїм тілом до тачки й став занадто відверто цілувати, руками залазячи під її майку. 

Я помирала всередині. Знала, що навмисне цілував її, аби зробити боляче мені. Що навряд чи він не міг без неї дихати… Але все одно помирала.

Дивилася, як і він тоді в клубі, не спускаючи очей, та щосили намагалася не заплакати. Біль рвав душу, безжально рвав серце. Не могла ані поворухнутися, ані ковтнути повітря. Лиш спостерігала, як несамовито, з дикою жагою, Макс цілував її та лапав сильними руками, не соромлячись глядачів…

Також приєднуйтеся до соцмереж:

Телеграм

Інстаграм

Група у Фейсбук

Всім гарних вихідних! Нехай вони будуть приємними та обов'язково тихими!❤️