Оцінюючи свої враження від твору Лії Гако “Втекти від реальності” https://booknet.ua/book/vtekti-vd-realnost-b416126?open_details=1 , перше, що можу відмітити, що твір оригінальний за сюжетом і написаний гарною мовою. Як правило, великі речення ускладнюють сприйняття, проте в даному випадку — навпаки, вони ніби звучать, формуючи певну стилізацію тексту. Тож якщо відчуваєте у своїх творах проблеми з епітетами, метафорами і фарбами, то вам сюди. Хоча прийти до автора можна і не тільки за цим.

Василь і Ніколь тікають від реальності у світ снів, де можна залишити межі дозволеного і насолоджуватися життям. Щоб показати незвичайний світ, автор використовує засіб фантасмагорії, знайомий всім за творами Льюїса Керрола. Відбувається накладення несвідомого на реальність і перевертається сенс уставлених явищ. Виникає примара вічності і нескінченності у грі можливостей, зупиняється час і втрачається сенс фізичного буття. Бажання, сподівання і страхи перетворюються на ілюзії.

Кожну ніч Василь і Ніколь зустрічаються у світі, де вони щасливі, а вдень повертаються у реальне життя. Вони нічого не знають про це реальне життя один одного, при зустрічі не обговорюють і не згадують його, але мріють зустрітися наяву. Проте як би вони не оберігали свій крихкий світ, реальне життя вносить свої страшні корективи.

Істинний сенс твору можна зрозуміти тільки якщо дочитати його до кінця. Від чого хотів втекти і не зміг цього зробити Василь, зрозуміло (без спойлерів). Але автор так і не розповів, від чого тікала Ніколь. Думаю, що зустріч з Василем повинна була щось змінити в ній, звільнити від якихось обмежень, що дало б можливість повернутись в реальність і бути в ній щасливою.

Рецензія написана в рамках марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457