"Частоти душі" Тетяни Гищак. Рецензія

"Частоти душі" Тетяни Гищак читала в рамках марафону, знала ж, що потрібно буде написати рецензію і… провалилась в історію, забувши навіть відмічати якісь точки і помічати помилки чи одруківки. 

Добіса захоплива і правдоподібна наукова фантастика. Прекрасно розкрита особистість Марка – головного винахідника і користувача підсилювача. Чітко видно, що він за своїми дослідами, роботою забуває зовсім про звичайне життя. Занурюється з головою в дослідження і випадає навіть із сім’ї. Гадаю, саме такі трохи «одержимі» люди і можуть створити щось більш значуще, ніж вже є. Дружина ж, в свою чергу, неабияк підтримує його і виховує сина, організовує його побут.

Інші герої теж доволі широко розкриті і викликають захоплення і повагу. Можна було б перераховувати, але скажу просто – всі і кожен. Навіть дружина Єгора дуже «жива» у своїх сумнівах і відстороненості, на противагу турботі Насті – дружині Марка, чи піклуванні Соні про Єгора.

Правдоподібності надає ще й те, що без втрат не обійшлося. Якби було навпаки, навряд чи хтось повірив би, що настільки значущі відкриття можливі без «жертв». А те, що частоти різні і не всім підходять однакові ритми душі, гарно показують, що це не чарівна скринька і не панацея. Треба ще знайти «свою» людину. До того ж Марк розуміє, що всі коматозники, то є люди зі своїми спогадами, історією і значимістю. За кожним пацієнтом стоїть його сім’я, друзі, близькі.

Медичні терміни і поняття зануритися в історію не заважають, принаймні мені. Не обов’язково спеціально лізти до Гугла, щоб зрозуміти про що оповідь, вони тут відіграють не ключову роль, а більше розкривають особистість Марка і його професію. Ну і довершують реалізм фантастики.

Виникло тільки питання щодо того, хто ж стоїть за всіма неприємностями? Чого вони врешті хотіли досягти своїми діями? І звідки в них була інформація про пристрій і яка? Чесно кажучи, на початку мені Паша здавався шпигуном або конкурентів, або спецслужб, а до кінця історії думка змінилася.

Загалом «Частоти душі» справили гарне враження і  залишили по собі приємний післясмак. А також і простір для фантазії як склалися долі інших персонажів, як вплинула на їхні життя робота підсилювача і ЛЕНГу з його працівниками.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Інна Турянська
06.08.2023, 22:13:25

Чулова рецензія)) давно поглядала на цей твір) тепер ще більше хочу почитати. Обов'язково якось почитаю

Показати 6 відповідей
Інна Турянська
07.08.2023, 14:52:36

Валерія Серпень, Дякую) значить подам "Хололнокровні", єдине вони ще добре не відредаговані)

avatar
Тетяна Гищак
06.08.2023, 22:33:58

Дякую за докладну рецензію.
Щодо питань, то відповіді на них у мене виходять розпливчасті. Загалом задум був такий, що це не одна людина або організація. Трохи причетний зам директора по науці, трохи спецслужби. А може там були і мисливці на чужі душі? Автор, нібито, повинен це все знати, але я трохи плаваю в цьому питанні. Мені хотілось, щоб ці бісові сили якось узагальнилися у містичний компонент. А якщо показувати хто конкретно, то вийде детектив.

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше