В рамках флешмобу «Історія про історію» від Дмитра Євтушенка прийняла естафету від Єви Ромік.

Моя історія про роман «Сумніви. Ціна непорозуміння»

Сама ідея роману виникла зі спостережень за тим, що в наш час з фрази «Довіряй, але перевіряй» набуває важливості саме «перевіряй». Небагато хто замислюється, що ж стоїть за словом «довіра» і якою вона має бути. Сліпою, без жодних сумнівів? Чи потрібно пройти всі кола перевірок, щоб довести те, що ти її гідний? Перевіряючий майже ніколи не замислюється над тим, чи такі перевірки роблять його самого гідним довіри. І чи нормально, не довіряти нікому і ніколи, підозрювати в підступності і постійно вишукувати тому підтвердження? І чи є взагалі межа, пройшовши яку можна сказати: все, перевірку пройдено, тобі можна безумовно довіряти? Чи все-таки не варто оцінювати поверхнево, а заглиблюватись у ситуацію і дати опоненту можливість все пояснити? Чи все так однозначно, як здається на перший погляд?

В цій історії в основі бажання перевіряти лежить зрада коханої людини в юному віці, приправлена стереотипами про меркантильність молодих дівчат, що не мають фінансової незалежності. 

По суті, головний герой перевіряє свою обраницю на ймовірність повторення ситуації з першим коханням. У витоках цієї перевірки стоїть брехня про його статус і роботу. Він сам не вірить, що можна почуватися задоволеним життям, не маючи фінансових благ у великій кількості. І як результат, не вірить у те, що може викликати появу почуттів як особистість, без фінансової складової. Йому навіть в голову не приходить, що дівчину дорога річ може порадувати менше, ніж прояв елементарної уваги і турботи, і в кожному її вчинку він намагається відшукати ознаки її нещирості.

Всі ці сумніви і вагання призводять до складних життєвих ситуацій, героям доводиться багато пережити, щоб знайти шлях одне до одного.

Також зачіпається тема публікацій в інтернеті, хайпу і його впливу на майбутнє життя учасників публікації. 

Дякую Єві Ромік за запрошення і передаю естафету Сафо Мелі.