Історія про історію. "Сумніви"

В рамках флешмобу «Історія про історію» від Дмитра Євтушенка прийняла естафету від Єви Ромік.

Моя історія про роман «Сумніви. Ціна непорозуміння»

Сама ідея роману виникла зі спостережень за тим, що в наш час з фрази «Довіряй, але перевіряй» набуває важливості саме «перевіряй». Небагато хто замислюється, що ж стоїть за словом «довіра» і якою вона має бути. Сліпою, без жодних сумнівів? Чи потрібно пройти всі кола перевірок, щоб довести те, що ти її гідний? Перевіряючий майже ніколи не замислюється над тим, чи такі перевірки роблять його самого гідним довіри. І чи нормально, не довіряти нікому і ніколи, підозрювати в підступності і постійно вишукувати тому підтвердження? І чи є взагалі межа, пройшовши яку можна сказати: все, перевірку пройдено, тобі можна безумовно довіряти? Чи все-таки не варто оцінювати поверхнево, а заглиблюватись у ситуацію і дати опоненту можливість все пояснити? Чи все так однозначно, як здається на перший погляд?

В цій історії в основі бажання перевіряти лежить зрада коханої людини в юному віці, приправлена стереотипами про меркантильність молодих дівчат, що не мають фінансової незалежності. 

По суті, головний герой перевіряє свою обраницю на ймовірність повторення ситуації з першим коханням. У витоках цієї перевірки стоїть брехня про його статус і роботу. Він сам не вірить, що можна почуватися задоволеним життям, не маючи фінансових благ у великій кількості. І як результат, не вірить у те, що може викликати появу почуттів як особистість, без фінансової складової. Йому навіть в голову не приходить, що дівчину дорога річ може порадувати менше, ніж прояв елементарної уваги і турботи, і в кожному її вчинку він намагається відшукати ознаки її нещирості.

Всі ці сумніви і вагання призводять до складних життєвих ситуацій, героям доводиться багато пережити, щоб знайти шлях одне до одного.

Також зачіпається тема публікацій в інтернеті, хайпу і його впливу на майбутнє життя учасників публікації. 

 

Дякую Єві Ромік за запрошення і передаю естафету Сафо Мелі.

 

 

 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тетяна Гищак
01.08.2023, 20:29:21

Привіт!
Пам'ятаю Ваше оповідання з конкурсу: "Легковажна")
Вірю, що і в цьому творі є смачні родзинки. Може зазирнете до нас на марафон (hthttps://booknet.ua/blogs/post/363457)?

Показати 2 відповіді
Тетяна Гищак
02.08.2023, 15:37:37

Валерія Серпень, На нашом марафоні авторів любовних романів не їдять)
Як на мене, то можу читати будь-які жанри.

Інші блоги
День Народження в мене — подарунки для вас!
Привіт, мої любі! Сьогодні у мене День Народження і з цієї нагоди я вирішила зробити для вас знижки на свої сольні книжечки. Це максимально низькі ціни, тож якщо ще не придбали їх, то скористайтесь цією можливістю. “Обличчя
Автори, покажіть свою історію браузера
Якщо мій ноутбук колись потрапить до поліції, мені доведеться довго пояснювати. За останній місяць я гуглила: • через скільки годин з'являється трупна зелень • чи можна вбити людину замороженою рибою • якою
«все (не) за планом 3» — епілог уже на Букнеті!
Привіт! Що ж, я дописала «Все (не) за планом». Епілог викладено, крапку поставлено, а я тихенько лежу під столом — щаслива людина з порожньою головою. Для тих, хто відклав покупку на «ще подумаю», сьогодні
А що, як ми закохуємося не в людину...
а у власне уявлення про неї? Не здається вам, що ми надто часто вирішуємо, ким є люди, ще до того, як встигаємо їх по-справжньому пізнати? У моїй новій книзі Ніколь була певна, що Ернест Сікорський — звичайний нудний відмінник,
Розділ 13 Пансіонат уже чекає на вас
У книзі відвідувачів пансіонату на березі моря один і той самий чоловік розписався двічі, але другий підпис не його. Мира й Ярема їдуть до людини, яка дванадцять років тому підписала висновок про смерть студентки. Тепер
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше