Що страшного або жахливого збирати наплічник? Ми усі це робимо. Деякі, які дуже активні, роблять це часто, ті полюбляють затишок, роблять це рідко. Але роблять це усі. Збирають наплічник, валізи або великі чемодани. Що покласти? Декілька сорочок, декілька штанів, деякі особисті речі, деякі особливі речі, декілька спогадів, хвилин, годин життя. Нічого особливого. Просте складне життя. Найчарівніше відчуття це коли розбираєш усе це, коли повертаєшся додому і про це ти починаєш відчувати поклавши дрібну річ на самий низ валі. Потім будеш її шукати, але зараз це не важливо. А що важливо? Відпустка, відрядження, звичайна поїздка? Найважливіше це повернення додому. Найважливіше що було куди повертатися. Можна зібрати величезну валізу, покласти купу дрібниць, але туди не влізе твій дім. Найбільший чемодан не влізе тополя біля твого, із кори якій повесні вилазять шмели, там нема місця для музики, яка проникає у твоє вікно, туди не покласти проходки дівчини, яка кожен ранок проходить по вулиці на роботу і, яка не знає, що ти сподіваєшся побачити наступного ранку. Ну ось зав'язан наплічник, зачинені усі замки, чемодан готовий до подорожі. Але ти розумієш, що найголовніше не в наплічнику, валізі або чемодані, їх можна легко втратити. Найцінніше це в твоїх руках, серці у твоєму мозку, у твоїх спогадах. Це буде завжди з тобою. Найчарівніше у поверненні додому. Скільки шляхів не пройшов, ти завжди будеш думати про ту мить, коли побачиш те місце у всесвіті, яке ти звеш Своїм Домом.