Марафон головних героїв і моя відьмочка))

   Привіт усім жителям букнету)) я теж вирішила долучитись до марафону Софії Вітерець зі своєю новинкою Сільська відьма у великому місті        Насправді ця історія для мене це черговий експеримент і нескінченні діалоги з музою, бо я б хотіла написати фантастику про постапокаліпсис і ще є купа ідей для СЛР, а вона мені каже пиши про відьмочку і потім вже до іншого дійдемо)) 

  Тож спішу вас познайомити з Магдаленою – звичайною сільською відьмою, але зі своїми особливими "але" 

    У світі Магди всі відьми чистокровні мають лише руді відтінки волосся (так так знаю, оригінальності мало) а вона вродилася кучерявою білявкою і все через батька-мага. Відьми народжують тільки від звичайних чоловіків, тоді родова магія, що передається поколіннями, має правильний розвиток, а от від магів народжуються напівкорвки, такі як Магдалена. 

  Все своє дитинство і юність дівчина мала доводити що вона хороша та сильна відьма і все що відрізняє її від інших це лише колір волосся, яке не піддавалося жодним навіть магічним маніпуляціям. 

   Та все змінилося після одного видіння, яке змусило Магду покинути свій рідний дім і вирушити у велике місто магів Арсарію. 

     Насправді образ сільської відьми це не про якусь відсталість від міста, а про свободу і максимальну наближеність до природи до своєї родини й сили роду. Саме так. Відьми в моєму світі тим і відрізняються від магів, що не навчаються в академіях, а лише поступово переймають доволі особливі в неповторні знання від представниць свого роду. Це щось типу того як у кожної хазяйки борщ має свої сімейні відмінності.

    Магда постає перед читачем доброю, деколи впертою і звісно місцями наївною дівчиною, яка свято вірить у свої сили й в те, що вона зможе всіх врятувати. Насправді не знає як, але впевнена в тому, що все вийде. Вона їде в місто з великою місією і впевненістю, що маги це точно не про неї та зіштовхується реальністю:

Не всі маги зверхньо відносяться до відьом.

Не всі відьми виживають у місті.

Не все так добре з її силою, як вона думала.

Не все так просто з видінням.

Не завжди серце слухає мозок.

Не всі собаки гавкають, деякі тільки нявкають і муркають))

   Моя відьмочка не стане до кінця історії супер-пупер не переможною героїнею. Ні. Ця історія більше про становлення героїні й прийняття своєї долі та свого призначення, яке не можна просто так оминути, не можна відкинути. А ще звісно про кохання. Куди ж без нього?)) Але там теж буде багато "але".

РS: В моєї відьмочки є звісно фамільяр – гусак Магнус, який впевнений що він лебідь (там довга історія, то треба тільки читати)) так от Магнус це та родзинка певної зухвальності, деколи іронічності, а місцями й неадекватності, якої не вистачає самій Магді))) 

     До речі відкрию невеличку таємницю для тих, хто вже читає книгу. Я й для Магнуса запланувала кохання-зітхання. Тож перепаде й гусаку свого щастя)))

    Дякую всім, х то аж до сюди дочитав та звісно запрошую охочих на сторінки своїх історій))