Флешмоб. Історія про історію "Вихор почуттів".

Вечір добрий!

Дякую Дмитру Євтушенко за цікаву тему і розпочатий флешмоб #історія_про_історію, а чарівній та талановитій Валерії Оквітань за передану естафету, та можливість поділитись своєю історією.

"Вихор почуттів" моя перша книга і її історія доволі банальна, бо перші глави це насправді реальні події, які відбувалися під час мого відпочинку в Карпатах разом із родиною та приятелями. Звісно що головна героїня то не я, бо поруч зі мною був коханий чоловік, а от загадковий таксист, який став прототипом головного героя Слави, таки існує, і весела компанія теж справжня, як і відсутність гальм на санчатах, валяння в сугробах та побита дупка від катань на лижах.

Тож с перших рядків це мала бути весела історія про відпочинок дівчинки Аліни, яка на курорті закохалась у водія таксі. Та мала вона закінчитись в той момент, коли після невеличкого непорозуміння вона сідає в потяг та їде додому, а Слава їде слідом аби забрати її з найближчого вокзалу. І там вже було б кохання зітхання, обнімашки та хеппі енд.
Але не так сталося, як гадалося, бо фантазія моя - ворог мій.

В якусь мить політ фантазії на стільки тісно переплівся з реальними подіями навколо, що розділити реальність та вигадку вже було не під силу навіть мені. З кожною надрукованою літерою я і сама відчувала ніжний дотик Слави, посміхалась разом з Андрієм, та плакала разом з Аліною. 

І зараз, коли пишу черговий розділ, розумію на скільки ця історія мені близька, бо вона не лише про веселі пригоди, а про життя, таке яким воно є, зі своїми радощами та труднощами, щасливими митями та складним вибором.

Добре це, чи погано так перейматись долею своїх героїв, покаже лише час, та скільки б історій ще не було попереду, саме Слава та Аліна назавжди залишаться в моєму серці. 

Дякую, що ви зі мною та обіймаю кожного!

Передаю естафету #історія_про_історію  веселій та талановитій Marianna L бо впевнена, їй є що розповісти. 

#історія_про_історію