День хрещення .Чорний день в нашiй історії

 Сьогодні ,один з найчорніших днів в нашiй історії. День коли незаконно народжений вiд рабинi, княжий бастард закріпив одне з найбільших зол на нашiй землi - християнство. 
 В цiй же статті розглянемо вiдомi спроби , охрестити Русь. 

 Апостол Первозваний 

 Йдемо по фактах. Апостол Андрій - це реальна історична особа. Що уже не мало. Займався місіонерською діяльністю в грецьких колоніях на чорноморському побережжі, та землях Скіфії. 

 Бувши першим священнослужителем найвищого церковного рангу в наших краях , вiн об'єднав навколо себе християнскi громади, якi вже існували. Що сильно напружувало адміністрацію, яка в основному була язична. Це вилилося в документи , як би зараз сказали "матеріали адміністративних, та кримінальних справ". Так що сумнівів, в реальностi його існування нема. 

 Проте не відома географія його місіонерства. Дані наведені Нестором Літописцем, в iнших джерелах не підтверджується. Звідки вiн взяв що апостол Андрій дійшов до Київських Холмів, Нестор не уточнював.  Невідомо чи вiн в принципi заходив в глиб території Скіфії. Є думка , що вiн обмежувався землями в близь грецьких колоній. Там вже були осередки християнства, якi надали йому житло, припаси , у випадку чого й захист. 

 Аскольдове хрещення. 

 Тут ситуація схожа з попереднім, але все ще гірше. Якщо Андрій Первозваний це реальний християнський місіонер , то з Аскольдом та Дiром все набагато складніше. Не відомо чи це були два князі якi княжили в один час, в різний час, чи це взагалі одна людина. 

 Дiр це цілком могло бути прізвисько; титул; назва місцевості, з вiдки був родом; це цілком могла бути калька зі скандинавського прізвища. Взагалі треба сказати "Повість минулих літ " має величезне культурне значення. Це пам'ятка нашої писемності. 

 А як джерело інформації - таке собі. Дати відверто бралися зі стелі, багато інформації, яка не підтверджується по iнших джерелах. Так що твердження , що після походу на Цареград , Аскольд з Дiром охрестив частково Русь, вельми сумнівне. 

 Є версія, що тодішній князь володар Києва, дозволив жити в себе на землі громадi християн. В язичницькому суспільстві , питання віросповідання, так гостро як в християнському не стояло. Загалом , всiм було байду же хто, як, коли, якому богу молиться. Головне що б в їх капище не лізли. 

Хрещення Ольги. 

  957 рiк , молода вдова княгиня Ольга відправилася в Константинополь, аби особисто налагодити відносини з сусідом. Зустріли її не надто гостинно. Пів року протримали до зустрічі з імператором Констянтином. Коли вiн нарешті побачив молоду вдову, відразу, отак прямо з ходу запропонував одружитися. Міняти статус "завидна холостячка" не те що на принца, а на цілого імператора Ольга не збиралася. 

 Але відмовити не могла. Це була б не просто особиста образа, це була б образа однієї з наймогутніших країн того часного свiту. Вiйни в принципi так i починалися. Тож вона  наказує супроводжувавшим її людям , знайти спосіб як би відкосити вiд цього шлюбу. Позбавитися вiд цього лиха лишенького, да  так щоб чоловіка не образити. 
 Вихід було найдено - хрещення. 

 Ольга дала згоду ,але , як зазвичай є "але" - імператор  то християнин, а княгиня язичниця. Не порядок. Імператор погодився. Постало питання - що робити ?  Ольга не розгубилася , а погодилася охреститися, не відкладаючи в довгу скриньку прямо зараз. Імператор , подумки розстеляючи шлюбне ложе, підсуєтився. Організували собор, митрополита підняли, баддю з водою приперли. 

 Княгиня , вже підготовлена до процедури , в одній тонкiй, прозорiй сорочці, підходить до Констянтина й каже - я тут нікого не знаю, будеш моїм хрещеним батьком? Констянтин, кров якого вiд такого видовища вiд мозку вiдiйшла ,погодився. 

 Почалася процедура. Зайшла в воду. "Хрещу во ім'я отця, сина , святого духа" пiд воду з головою. "Хрещу во ім'я отця, сина та  святого духа" ще раз під воду з головою. Ну й третій раз, для закріплення ефекту. Накинули хреста на шию. Охрестили. 

 Виходить в мокрий , обтягуючий шкіру сорочці. Констянтин, повертається до священника й каже - вінчай. Нi ну а чого його двiчi ходити? В церквi, священник є, псалтир при ньому, наречена свіже охрещена. 

 I тут Ольга , нагадує дещо з церковних норм. А саме що хрещеним батькам, з хресними дочками, одружуватися не можна. 

 Ось так Ольга викрутилася. I чоловіка не образила, зберегла нормальнi стосунки з однією з наймогутніших країн того часу, i лишилася холостячкою. 

 Відбулося хрещення княгині Ольги, але основної цiлi поїздка в Константинополь не досягла. В той час жінка - глава держави це був нонсенс. Ольга викручувалася , бо була регентом при малолітнім синові Святославові. 

 Жінкi в той час, після трауру,  належало повторно вийти заміж, i передати управління новому чоловікові. Нi першого , нi другого вона робити не збиралася. Розправа над древлянами, послів яких спочатку живцем закопала у човнах, потім спалила в банi, а потім їх столицю, змусило противників притихнути. Навiть по середньовічним міркам, це було жорстко. 

 Проте  Ольга була жінкою розумною, вона розуміла що довго так тривати не може. Тому треба було шукати союзників. Найвищою силою, яка реально могла допомогти була Візантія. Ольга хотіла переконати імператора , визнати її княгинею. А для закріплення союзу, укласти шлюб сина Святослава з  дочкою імператора. 

 Але образа за "кидалово" в ліжку була завелика. Вiн відмовив i в першому , так i в другому. Хоча був змушений визнати Ольгу як регента. I то правда , через те що імператорам, аби з ким розмовляти не належить. А так Ольга стала не аби ким, а представником малолітнього сина. 

 Набагато менше чим вона розраховувала, але більше чим мала. Тепер хоча б на регентство ніхто не зазіхав. Бо той хто захоче його відняти , пiде проти Візантії яка її визнала.  

 Але тут , в цю справу втрутилася третя сила - церква. Ольга повернулася в Київ, в супроводі священників з Константинополя. Для їх потреб, i при їх фінансуванні , вона збудувала церкву на мiстi язичницького храму. З Візантії почали прибувати кадри, фінанси, матеріали для розбудови християнства. I тут Ольга з цим же самим пішла на захід. 

 Фішка була в чому - в той час уже був західний , i східний обряд православ'я. Але остаточно розривати відносини вони не поспішали. Католицька i православна церква , були єдиною. I можна було, без найменших мук совісти брати  кошти як вiд Рима, так i вiд Константинополя. 

 Окрім коштів , це рішення дало ще й ослаблення нового центру влади. Замість єдиної церкви, було дві які гризлися між собою. До того ж на хвилі цих суперечок , Ольга добилася визнання себе княгинею. 

 Проходять роки . В 962 році , вже повноправна княгиня Ольга дивиться , що на цих церковних справах можна не слабо піднятися, i вирішує охрестити всю Русь. Вороги в державi тільки потерли руки. Зрада вiри предків , це стало приводом для усунення княгині Ольги вiд влади. 

Володимирове хрещення. 

 Переходимо до основного хрещення, яке сьогодні й вiдзначаємо. До пори до часу князь Володимир , вiв життя середньовічного мажора. Найнявши дружину скандинавів, в мiжусобнiй боротьби, що були форменими бандитськими розбiрками 90-х, захопив владу.  В першi роки княжіння , якимись державницькими справами не відзначився. Дні проводив в полюваннях, бійках на мечах в княжих дворах (аналог лицарських турнірів) ,ночі - з коханками. Яких в нього налічувалося 800. 

 До честi Володимира , треба сказати що нічого робити не треба було. Податки, адміністративний поділ, закони налагодила бабця княгиня Ольга. Важливi торговельні шляхи захопив батько , князь Святослав. Єдине що затьмарювало ситне, спокійне життя - періодичні набіги кочовиків. Але вони, вельми ефективно відбивалися. 

 Ось тому князь жив собі спокійно, насолоджуючись життям. До поки дiти не почали підростати. Тут то спокійним дням прийшов край. Володимир, який взагалі то був не законно народженим, згадував як вiн зайняв престол. То де гарантія, що хтось з пiдрозших синiв , точно так само, як вiн у свій час, не найме дружину тих же варягів. Добре якщо ще дочекаються смерти батька. А якщо нi? 

 Потрібно було знайти щось, що забезпечить недоторканість влади. Це "щось" доволі швидко знайшлося - релігія. Князь Володимир , став підбирати кандидатів. I певний час , його фаворитом було мусульманство. 

 Жорстка вертикаль влади. Читка ієрархія суспільства. Сильна армія. Стабільне фінансове положення. В той час мусульмани, були передовими лідерами по науково - технічному розвитку.  Якусь реальну конкуренцію, їм могла нав'язати тільки Вiзанитiя. Не без потрясінь та втрат, вони зуміли пережити Велике переселення народiв, i зберегти римську культуру. 

 До того ж приємний бонус - інститут гаремів. Для людини, з настільки бурхливим статевим життям , це було важливо. Вiтдаючи належне , скажу - гареми, Володимир розглядав саме як "приємний бонус", а не щось з основного.  

 Все це гарно, але мусульманські країни були занадто далеко. Південна Африка, мала та середня Азія. Коли підніметься хвиля незадоволення , війська не надійдуть вчасно i в потрібнiй кількостi. Тому вiн звернув увагу на плани своєї бабці. 

 Ще в 962 році, княгиня Ольга розробила поетапний план хрещення Руси. Що характерно , це їй було потрібно з цією ж ціллю - підкріпити свою владу. Чужачка, з крутим норовом, популярностi в народi не користувалася. 

 План був наступний - заручитися підтримкою Константинополя , з їх фінансами, найманцями, церковниками насадити Русь. План не завершувався просто хрещенням. Церква ставала не від'ємним атрибутом життя.  Хочеш щось купити , треба зважити. Ваги - в церкві. Мало того, що за це треба заплатить податок, так ще і якщо хреста нема - з верху стiлькиш. 

 В Ольги тоді все накрилося. Не пробачив імператор Констянтин "кидалово в ліжку" i не надав допомоги. Але збереглися документи, що стали матеріалами обвинувачення. Княгиню Ольгу в тому ж році відсторонили вiд влади. У Володимира таких проблем не виникло. Одружившись з дочкою імператора Візантії , він загнав людей в Дніпро та охрестив. 

 По ходу всплив ще один бонус - роз'єднання церков. Формальна церков була одна . Але православ'я та католицизм вже намітили читку тенденцію на розрив ( остаточно вони розійдуться тільки в 1054 році) . Собачачись один з одним за душi, розуми та гаманці вірян, цi "Пашi Мерседеси" якоїсь загрози княжiй владi не становили . 

 Володимир , якщо так подивитися , нічого нового не зробив. Внутрішні проблеми, вирішила бабця, вона ж розписала як хрестити Русь. Та й якщо посудити, нічого доброго це не дало. 

 В степах осiли тi, хто не бажав чіпляти на шию ярмо Христа. Коли прийде монголо - татарський окупант, з радістю віллються в їх ряди. Аби поквитатися з християнами ,якi позбавили їх батьківщини. 

 Сотні років, ми вбивали один одного , через те що один хреститься трьома пальцями, а iнший п'ятьма.