Новини
Привіт, любі читачі. Нарешті розібралася з божевіллям у своєму житті та можу повернутися назад в літературу. Сподіваюсь, у вас теж все нормально. За цей час багато чого змінилося, а ще, я багато чого зрозуміла. Наприклад, знайшла нові теми в літературі, які не хочу читати. Маєте такі? Для мене от такою темою стала війна та військові.
Думаю, багато з нас мають пряме відношення до них і їх теж бісить хайп на цій темі. Правда в тому, що сімям військових писати про цих військових вкрай боляче, хоча й писати є про що. А от читати від чужих людей, які не мають відношення до них, це...це дуже специфічно. Хоча б тому що, якщо це реалізм, то такі автори не завжди пишуть щось правдоподібне. Якщо це якась лр історія, то дай боже автору не висвітлити цього військового, як якогось збоченця, зрадника чи покидька. Бо по цим образам пізніше будуть сприймати наших військових. Як би це смішно не звучало, читач скаже собі "Звідкись же автор взяв ці ситуації".Так що ні, не думаю, що зможу читати про це щось, крім віршів.
Із новин...Чекайте проду на Ейлінг найближчим часом. А ще, після неї буде книга "Психолог для психолога". Великий пухнастий кіт вже потирає лапки, щоб пожалітись вам на своє нещасне життя автора.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ взагалі ніколи не любила книг про війну (саме реалістичних), єдиним виключенням в моєму житті став Ремарк. Але коли війна йде невеликим доповненням до сюжету, а основне не про неї, то якось нормально. І коли війна згадується у фентезі. Там взагалі інше сприйняття. Але в любому випадку не люблю, коли там дуже детально описують її. У віршах воно дійсно краще, бо вірші - то емоції, які хочеться скинути.
А котика дуже чекаю! Великий рудий кіт - то моя любов))
Анна Потій, Так, Ремарка і я люблю,, так він, сам пізнавши жахи війни, вмів знайти щось життєствердне.А про нинішню війну, мені здається, можна буде писати, як пройде якийсь час, бо немає слів, самі вирази...(
Так, зараз про війну читати, це, що називається -"страшенно голосно й неймовірно близько", причому про будь-яку, надто багато асоціацій одразу виникає .
Погоджуюсь з тим, що тема може бути на часі і беззаперечно будуть ті, хто здаля спробуватипуть її узяти, бо тренд. Але особисто я швидко бачу де це не більше ніж декорація, а де справжня рефлексія. І от щодо другого випалку вона обов‘язково буде з‘являтися, як творчий інструмент прийняття людей, що зіткнулися з цим в різних проявах. Але читач завжди має право вибору і можливість уникати жанрів, які йому не до вподоби
Ярко, ВІйськових в принципі бісять люди на цивілці) Бо поки вони там в окопах сидять чи просто воюють, тут люди живуть далі. Веселяться, танцюють, співають, напиваються. Ти не один такий)
О я вже люблю цього зухвалого пухастика))
Інна Турянська (Innaturianska), Я теж. Красень
Дуже тебе розумію, хоча у мене серед близьких військових немає.
Тримайся!
Я намагалася писати про життя переселенців, адже сама двічі переселенець. Спочатку з Криму, де ми прожили в окупації 2 роки, тепер через війну, з Одеси, ми опинилися на іншому краю планети...
Але зрозуміла, що не впораюся... й закинула. Про війну теж читати книги важко, тут новин вистачає з головою...
Очікую на новинку про котика-муркотика))) Натхнення!
Юлія Богута, Тримаймося ❤️
Чекаю з задоволенням на продвинутого кота.
Аня Осадчук, Дякую)
З задоволенням все почитаю)
А хайп завжди був й буде. На жаль, від цього нікуди не дітись.
Юлія Богута, Люди - такі люди...
Чекаю продовжень твоїх чудових книг!
А щодо хайпу... врешті решт життя все розставить на свої місця. Хоча це дійсно жахливо.
Наталка Черешня, Не впевнена, що розставить. Але хочеться, щоб такі любителі хайпу власними очима побачили те, що бачуть військові. Щоб розуміли про що пишуть.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати