"Спокуса для лихого" — Знижка!!!

Вітаю, мої хороші!!!

Запрошую до завершеної історії, Макса та Єви. На вас чекає. Примусове заміжжя; харизматична героїня; владний герой; протистояння характерів та справжні почуття.

https://booknet.ua/book/spokusa-dlya-lihogo-b415008

Уривок.

Ледь жива вийшла з машини, і пленталася до маєтку уже свого чоловіка. Єдине чого зараз хотіла, це впасти та добре виспатися. «Добре, що це прокляте весілля нарешті закінчилося і Багров до неї не чіплявся.» За їхньою домовленістю, дівчина посміхалася, вдаючи безтурботність, від чого зараз нудило.

Максим так несподівано прочинив їй двері в будинок. Не хотіла нічого говорити, пройшла мовчки. Зупинилася посеред велетенської вітальні, й оглянулася на чоловіка, що наближався. Погляд налякано пробігся по ньому, розстібнута краватка метелик висіла поверх сорочки, яка теж до половини була розстібнута, оголюючи підкачане тіло.

— Я хочу спати.

— Я теж, ходімо. — Пройшовши повз, байдуже відмахнувся, крокуючи до сходів.

Єва шоковано оглянулася за ним, і розлючено нагадала.

— Ти обіцяв мені окрему спальню.

— Це було вчора. — Кинув через плече.

— Якщо у мене не буде окремої спальні, я не залишуся в цьому будинку. І не тільки... — Обурена до глибини душі, роздратовано кинула йому у слід.

Багров розлючено оглянувся.

— Мала, ти можеш не виносити мозок, і так голова тріщить.

— Не маю наміру цього робити, але тільки у тому випадку, якщо ти дотримаєшся своєї обіцянки.

Чоловік важко видихнув, й холодно попросив.

— Ходімо, обереш собі кімнату, на горі, їх там повно.

— І твоя спальня теж на горі? — Напружено допитувалася, невдоволено дивлячись на чоловіка.

— Так, на горі.

— Тоді я хочу спальню внизу. По далі від тебе...

 Приємних емоцій від читання!!!