Вітаю, любі!

Отже… завтра у наших героїв “Ви помилилися, пане проректоре”  настане час Х і Гнату таке доведеться прозріти та визнати очевидне…)))

 І куди ж без підтримки брата в такій непростій ситуації?)

От тільки незрозуміло поки, чи допоможе Сват, чи сильніше Гната потопить? Як гадаєте? ;-)

Спойлер:

– Ладно, я зараз не про те, – перервав його Гнат помахом руки. 

 Йому й так було важко слова добирати, щоб зараз ще сперечатися про те, об що вони вже не один “спис” зламали у спорах. 

– Я слухаю, – удав повну зосередженість брат.

– Так чи інакше, мені це не до вподоби та… Капець, як заважає працювати! Я не можу нормально зосередитися, коли вони всі лізуть у мій кабінет та намагаються звабити своїми принадами!

– Грані небеса! Звучить, як робота мрії! – ну, Сват таки лишався самим собою.

 Гнат опалив його сердитим поглядом, та не дозволив збити себе з думки.

– Та є ще одна проблема. Їм до біса на те, що в мене є дівчина. Вони ж її не бачили. Та й це все науковиці… Їм властива м-м-м деяка зверхність до людей, а тим більше жінок, що не займаються наукою. Знаєш, своя специфіка…

– Можеш мені не розповідати, – закивав Сват з виразом глибоко розуміння на обличчі. – Я можу уявити, про що ти, повір. У мене такий кадр у родині… Всіх вже достав! – і розреготався так, що на них почали обертатися.

– Та ну в біса! З тобою можна поговорити нормально?! – психанув Гнат, придавивши пальцями очі, що таки ще трохи пекло.

– Все, мовчу, – брат скинув долоні, ніби просячи примирення. – Просто ти такі цікаві аргументи підбираєш – не можу втриматися, – посміхнувся вже трохи по-хлопчачому, хвацько, але ніби вибачаючись.

 Гнат тільки пирхнув.

Доєднуйтесь! Скучно не буде ;-)