Яромир проводжає Килину. Розділ Xiv. Поїхали?!!

Вітаю, мої любі!!!

Запрошую до нового розділу. До речі до вечора іще вийде три частини цього розділу. Тож запрошую на прогулянку темним тунелем, з харизматичним героєм. Сильним, сміливим відчайдушним. 

На вас чекають, романтика, сперечання, поцілунки.

Килина та Яромир

Уривок.

— Не хвилюйся, моя бусинко. Якщо ситуація вийде з-під контролю, я таки втручуся, навіть, якщо це вартуватиме нам персня. — Хоч говорив на емоціях, його слова були щирими. — Я нікому не дозволю тебе скривдити. Ти тільки моя. — Шепотів немов у забутті.

— Яромире! — Напружено покликала Килина. — Я не твоя...

Лиш тепер отямився. Розумів, що від почуттів та ревнощів дах знесло, зарано сказав те, що так рвалося на волю.

— Моя, бусинко! — Холодно запевнив. — Ти, тут зі мною, отже, моя. Я відповідаю за тебе і не тільки. Тож годі сперечатися. — Важко видихнув, «Здається викрутився». — Будемо сподіватися, що цей шум, що здійнявся у палаці, трохи охолодить пил маршалка. — З надією кинув Яромир. В голові творився хаос, страшенно не хотів аби Болеслав торкався його бусинки.

Приємних емоцій від прочитання!!!❤️