Перший розділ "Квіти у Вогні" вже на Букнеті

Всім привіт) 

Я тут новенька, тож прошу не проходити повз, а підтримати письменницю-початківицю!

З нагоди того, що я опублікувала весь перший розділ свого роману Квіти у Вогні , хочу вам показати кілька картинок головних персонажів, а також розказати, що нас чекає далі, у другому розділі.

Малювати я не вмію зовсім, тож подякуймо штучному інтелекту його розробникам.

Отож, альтернативна обкладинка, або якою я бачу Ріну:

Ялі (роги не такі мали б бути, але які ж вони прекрасні):

Юндер:

Трохи про другий розділ:

В другому розділі нас чекають подальші пошуки Лейті, а також зустріч з повстанцями. Ріні доведеться знову відчути на собі найжахливіші спогади минулого через лорда Корії. 

А що там Юндер?

Юндер не може більше мовчати й чи не вперше заперечує своєму господарю. Їхній давній конфлікт з Ялі тільки загострюється через присутність Ріни.

А Ялі?

Ялі нарешті починає робити те, що виходить йому найкраще: вести перемовини й продумувати плани. Хоча я впевнена, він найбільше сумує по своїй тихій майстерні.

Я завжди рада вашим коментарям. Пишіть свої думки й питання.

А хто ще не мав можливості ознайомитись з моїм романом, спробуйте! Хтозна, можливо ця історія сподобається вам, так само як і колись мені)

Квіти у Вогні це передусім історія про пошук свободи, про пошук кохання, про пошук себе у буремному королівстві, яке розривають повстання, несправедливість і жорстокість.

І, на сам кінець, маленький спойлер-діалог з другої частини:

"– Мені це огидно! Ви берете гроші, й таким чином стаєте залежними від нього!

– Якщо ти така правильна, то спробуй сама десь вижити.

Ріна зупинилась й злізла з коня. Обійняла того за шию на прощання, перед тим як попростувати далі пішки.

– Ріно? 

Вони й до того їхали повільно, а тепер Юндеру довелось підлаштовуватись під людську ходу.

– Що тепер? Ти вирішила підняти повстання проти лордів тим, що йтимеш пішки?

Ріна мовчала, навіть голови не повернула в сторону хлопця.

– Це сміховинно! Ріно!

Знову мовчання. Юндер не витримав, зістрибнув з коня й пішов поруч.

– Ми так будемо дуже довго подорожувати, – підмітив він.

– Я не знаю, хто ви, – відрізала Ріна. – Йдіть своєю дорогою."