Привіт, мої любі!!!

Новий розділ роману на грані реальності вже на моїй сторінці. 

Килина та Яромир

Уривок.

Минув ще один довжелезний робочий день. Без Яромира палац опустів. Тут холодно та моторошно. Все навколо було чорним та гнітючим. Здавалося без цього чоловіка, життя втратило сенс. Екскурсії тепер, видавалися суцільною мукою. Ввечері знову опустилася в підземелля де зустрілася з Северином. Сумним, похмурим, стурбованим. Перекинулися парою скупих фраз, а далі більше, як пів години стояли мовчки. Обоє почувалися пригніченими та спустошеними.

Минуло ще два дні, за, які Килина зрозуміла, що відтягувати час, сенсу більше не має.

Черговий, робочий, важкий день закінчився. Переодягнувшись та взявши все, що підготувала, побрела спочатку до кабінету Гораля. Втішилася, що кабінет не замкнений. Прокралася в середину мов злодійка, де поклала під клавіатуру листок, А4, а тоді поволі спустилася у підземелля. Дорогою прихопила старовинний одяг, який взяла з дому, та заховала в одній ніші зрання.

На щастя Северина у підземеллі не було. Зняла золоті сережки та поклала їх на телефон біля огорожі. Прив’язала капроновий, тонкий шнур, за старий кований гак, що виступав зі стіни. Швидко одягла підготовлений одяг, й переступивши огорожу, рушила до тунелю, підсвічуючи собі електричним ліхтариком. Пройшла, мабуть, з метрів десять, як раптом здійнявся сильний вітер, і Килина відчула невагомість...

Рада вітати вас на сторінках цієї історії!!!

МАленький подаруночок.

Wkei2iDY

До роману, "Ти вже належиш мені".