Як часто ви помилялися в людях? Ну тобто ви думали, що вони погані, а вони виявлялися досить таки норм) або навпаки, здавалися хорошими, але насправді були пеньками з гнилизною всередині))

Хочу порекомендувати вам кілька книг, які говорять що не завжди все так, як здається на перший погляд. 

От взяти хоча б Фелікса із книги "Магічний дизайн замовляли?". Мало того, що чотири роки тому він принизив свою дівчину виставивши її посміховиськом перед іншими, так ще й розбив дівчині серце. Вона вчилася його ненавидіти, як і він її. ну але як воно любити і ненавидіти водночас? Бо доля згодом знову звела її з ним. Вона з'явилася в його домі, а він намагався її виставити за двері. Хм, смішний він, бо якщо не зміг виставити її з власного серця за роки, то за двері за один день тим паче не вдасться. Особливо якщо врахувати той факт, що не такий він вже і негідник))

Ну а якою ж цинічною коброю видавалася Влада із книги "П"ятий із його гріхів". Кинула свого чоловіка через кілька місяців після одруження і одразу ж поспішно вийшла заміж, наче й нічого не було між ними. Потім з'явилася через роки, скористалася, і знову зникла. А Костя що....лиш бачить, те, що показують його очі, а треба було серцем дивитися. Бо по іншому свою кохану жінку не відчути. Бо не була вона поганою, ну хіба що трішки, )) лиш сильною. Бо сильно вона завжди любила лише його.

Не можу не згадати й про Артура з книги "Бути людиною", який всім видавався ще тим поганцем і маніпулятором. Негідником, який покалічив життя дівчині і крім ненависті ні на що не заслуговував. Та як виявилося, він досить таки простий хлопчина, чи правильніше мужчина, в якому більше людяності ніж в тих, що завжди позиціонували себе хорошими людьми.

Доречі, я там додала два бонусних розділи, можливо хто пропустив))

(про побачення Артура та Віри, та похід Степана та Діни на Говерлу)

Так, от до чого я то все говорю. А до того, що люди вони інколи такі непередбачувані. і от прямо таки зовсім неочевидні.)) Бо немає абсолютно хороших, чи абсолютно поганих. Щось людяне є в кожному з нас. І щоб не стати гнилими пеньками, не накопичуймо в собі образи та осуд на інших людей)). Концентруймося на хорошому. Це змусить рости нас як дерево, а не гнити як старий пеньок.

Гарного вам вечора, соковиті деревця))