Додано
07.07.23 14:58:41
Ніколи не знаєш, де знайдешь, де втратиш
Дорогі мої читачки. Ми наближаємося до кінця нашої історії. Скоро ви дізнаєтесь хто головний антигерой, і через кого завертілась ця історія. Через події в країні й у власному житті думала що не закінчу цей роман. Декілько разів думала покинути все це, але згадувала про вас (дякую вам, що ви завжди були поруч. За ваші коментарі й підтримку) і продовжувала далі. Аж чесно не віриться, що скоро закінчу роботу над книгою...
ДЯКУЮ ВАМ!
СЛАВА БОГОВІ ЗА УКРАЇНУ і ЗСУ!!!
МИРУ ВАМ ВСІМ Й ПЕРЕМОГИ!!!!
Завжди ваша,
Ольга Черевченко
Ольга Черевченко
106
відслідковують
Інші блоги
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати