Доброго вечора, мої найкращі!!!

Запрошую до нового розділу історії, Килини та Яромира.

Продовження історії...

Уривок.

— Килино, припини. — Теж крізь сльози просила жінка. — Звичайно Яромир не міг наробити дурниць, але з ним точно щось трапилося.

Це Килина розуміла сама, але збагнути суть його вчорашніх слів не могла. Він казав, що вона про все здогадається, значить суть проблеми криється у його словах. Потрібно заспокоїтися, та пригадати розмову.

Управителька випустила дівчину з обіймів, й повернувшись взялася нишпорити на столі.

— О, дивись, візитка Северина. Боже, як добре, що вона тут завалялася. — Втішилася жінка, а тоді оглянувшись на дівчину збентежено попередила. — Але я йому дзвонити не буду. Килино, ти мусиш це зробити. — Настирливо наказала.

— Що я йому скажу? — Моментально напружилася дівчина. — Я ж не можу випалити йому правду. Він же старший мужчина. Потрібно вигадати, що сказати, і бажано зробити це делікатно.

— Я про це не подумала. — У відчаї видихнула Ірина, і присіла у крісло шефа.

Килина теж відчувала страшенну втому, та порожнечу на душі. «Яромире Севериновичу, що ви викинули? Куди пропали? Де вас шукати?» Серце розривалося, від болю та відчаю, хотіла до втрати пульсу, повернути вчорашній вечір. І лиш тепер зрозуміла дещо, пильно глянувши на управительку.

— Ірино Федорівно, а чому відразу дзвонити до батька, а дівчини чи дружини, що у Яромира Севериновича не було?

Приємного читання!!!

​​​​​Спасибі за підтримку, мої любі!!! Ваші перегляди, відгуки та зірочки, шалено надихають!❤️❤️❤️