Друзі, це один із найкровожадніших розділів у історії моєї творчості! Після прочитання написаного, до мене ще й дійшло, що це у стилі Ждорджа Мартіна «Ігри престолів»?
Розділ 43. Наслідки зради.
«Я тривожно дивилась на Драгомира, що стояв над старим радником. Моє серце билося в шаленому ритмі, але я не могла відвернути свій погляд від цієї жахливої сцени.  
Звук зламаної кістки прорвав повітря, і Джозеф виголошував лише перекошені зітхання болю. Я стиснула руки до грудей, намагаючись опанувати себе. Його обличчя було спотворене болем, але він не надавав жодного звуку, який міг би викликати ще більші роздратування дракона. 
Драгомир підняв Джозефа на цілу руку й заставив його стояти перед собою. Переляканий, розгублений радник дивився у червоні очі дракона. 
— Тепер, Джозеф, час говорити правду, — загримів Драгомир з глибоким, холодним голосом, — Я знаю про твою змову з Браніславом та лісовими відьмами. Я знаю, що ви плануєте поглинути силу храму Богів і використовувати її для своїх власних злих цілей. 
Джозеф підняв розтрощену руку, намагаючись захистити себе від влади дракона.  
— Н-ніякого поглинання... ніякої змови, — промовив він з болючим відчаєм у голосі. 
— Говори правду, інакше помиратимеш настільки довгою й жахливо болісною смертю, що біль у руці видасться тобі квіточками. Повір, я знаюсь на тортурах. 
«Що? Тортурах? Він сказав тортурах?» 
Мене зараз знудить від запаху крові. 
— В мене не було вибору! Вони з'явилися до мене посеред ночі й погрожували смертю. Мене шантажували! 
— Хто вони? — чітко промовивши кожне слово запитав Драгомир. 
Джозеф виглядав жахливо, від болю й переляку він зблід настільки… А ще спотів й голос його був зовсім іншим. 
Та я мовчала, бо хотіла знати правду, я мала її знати. Бо саме я відповідальна за Аберію, а Джозеф її зрадив, як і мене. 
— Верховна лісова відьма та Браніслав Златослав,— Джозеф почав плакати й схлипувала. 
— Коли?»…
?«Затуркана Вернандет для дракона»

(на фото візуалізація Драгомира)