Вона моя. Що далі?

Добрий вечір, любі!
Оновлення до книги “Вона моя” - вже на сайті!
Розмови у ліжку з Адамом. Чи буде щось більше?



Уривок

— Ми що спатимемо разом? — запитала.

Вона сиділа на іншому кінці ліжка звісивши ноги.

— Так і це не обговорюється.

— Я не можу. Це не правильно.

— Не правильно не спати вночі.

— Я ніколи не спала з чоловіками, — знітившись мовила тихо.

Він поглянув на неї так, неначе завіса огиди спала з його очей. Але здаватися не мав наміру.

— Ви спатимете зі мною і це не обговорюється, — повторив.

Лягати на вільну подушку, яка лежала біля його подушки – не мала наміру.

Ні, вона просто не може. А як же виховання? Як же манери істинної пані? Хіба можна ось так добровільно лягти біля незнайомого чоловіка, який до того тримає її в неволі?

— Не ляжу, — хмикнула схрестивши руки на грудях.

— Це чому?

— Ви все одно не зможете зі мною виспатися. Я дуже неспокійно сплю. Краще вам постелити мені на підлозі.

— Не переймаєтеся, Анно, я все одно звик спати лише половиною тіла, інша половина буде спостерігати за вами. Лягайте.

Хмикнувши вона незадоволено залізла під ковдру зробивши під нею маленьку гірку, яку розглядав Адам. Він лежав зверху на ковдрі, тому вмить теж заліз під ковдру, аби відчувати це дівча ближче до себе.

Він хотів аби вона теж відпочила, хотів, проте… з видихом Адам обхопив дівча рукою і притягнув її спину до своїх грудей. Дівчина була напруженою і твердою, ніби дубова дошка.

— Що Ви робите? — запитала тихо, — Хіба Вам не достатньо, що я погодилася спати з Вами в одному ліжку?

Читати новий розділ