Останній день передплати!

Доброго вечора, мої любі читачі! Цієї ночі виходить останній розділ книги "Не твоя кішка". А це означає завершення передплати та початок продажу уже завершеної книги! Тому якщо ви досі відкладали покупку, маєте ще трохи часу, аби придбати її за низькою ціною. Адже незабаром вона виросте.

Мені дуже важко відпускати героїв. Катя і Даня жили в моїх думках тривалий час, стали для мене дуже близькими. Але настала пора їх відпускати… Мої котики готові продовжувати самостійне життя!❤️

Але! Ви неодмінно зустрінете їх на сторінках моїх наступних книг! Принаймні, однієї точно! Здогадаєтеся про кого ця історія буде?

Мій улюблений уривок з книги:

— Тобі здалося, — усміхнулася йому, — це все, що ти хотів сказати? Бо я планую йти додому, спати пора.

— Додому? — він знову став тим безтурботним гульвісою і за мить безцеремонно влігся на диван, закинувши ноги на бильце, а свій патлатий чавунок — на мої коліна. — Але ми ще навіть не зіграли у більярд на бажання!

— Панченко! — від його хамства я підняла руки, не знаючи куди їх тепер притулити. — Геть знахабнів!

Мала нестримне бажання ляснути цього чортяку по пиці, але скидати його зі своїх ніг — ні… І це змушувало моє серце битися частіше…

— Тільки не кажи, що тобі не подобається, Кітті, — широченна задоволена усмішка розповзлася на його обличчі і я таки не стрималася — обхопила його шию та легенько стиснула. Чорний манікюр впився в смагляву шкіру і в очах брюнета блиснуло щось хиже. Я відчувала  під великим пальцем його пульс і він був таким же неспокійним, як і мій.

— Я — Катя, — старалася вкласти в ці слова погрозу, але, мабуть, в мене нічого не вийшло, бо Панченко лише ще більше заусміхався, продовжуючи дивитись мені в очі. 

Несподівано він підвівся надто різко, обпираючись на лікті, й залишив на моїх губах легкий поцілунок. Його губи віддавали м'ятою та апельсином, і лиш зовсім трішки відчувався алкоголь. 

Давно я не почувалася такою збентеженою, спантеличеною, що навіть поворухнутися не могла. Мені сподобався цей несподіваний поцілунок, але визнавати це навіть собі я просто не могла. 

Майже одразу він ліг назад на мої ноги, задоволеного усміхаючись. Тільки тоді я зрозуміла, що моя рука досі лежить на його шиї, щоправда, не стискає горло, а просто обережно торкається розпаленої шкіри.

— Не дивись так на мене, Панченко…

— Це як?

— Так, ніби між нами може щось бути.

А ось це відео – наша мила Кетрін❤️

Посилання на мою групу у Фейсбук, де ви скоро зможете почитати уривки, що не увійшли в книгу!
 

Посилання на мій Телеграм-канал, де також відбувається багато цікавого!

Посилання на групу Фейсбук з безліччю цікавих книг Букнету!

Також завтра планую випустити новинку. Чи вийде – поняття не маю, проте дуже хочу!

 UPD: Ледь не забула!

LAv33OWj   WnM26tCV  Розкраяне серце

Всім гарного дня! Будьте щасливими!