Мирного усім дня!!!

Запрошую до нового розділу історії, "На грані реальності".

Зрання Яромир виховував Килину, та чи не спрацює це проти нього.

На грані реальності

​​​​​​

Уривок?

Гораль тільки увійшов у кабінет, як за ним без стуку увірвалася Ірина.

— Яромире Севериновичу!!! Що відбувається? За, що ви з рання накричали на Килину? — Наїхала жінка відразу з порогу.

— Я не накричав, просто дещо пояснив. — Відмахнувся через плече, і просто у брудному одязі впав у крісло.

— Нормально пояснили! — Невдоволено кинула Ірина, зупинившись біля столу, і заклавши руки на грудях, розлючено продовжила. — Так пояснили, що бідолашна, ще дві години заспокоїтися не могла. Я була вимушена провести екскурсію, бо не могла ж Килина з розпухлим обличчям її проводити. Та, що там казати, вона говорити не могла. — Ірина перехопила подих та продовжила. — А коли заговорила, то повідомила, що працює рівно тринадцять днів від сьогодні. Більше екскурсій на її ім’я не писати. Що це означає?

Яромир закрив очі, та важко зітхнув. «Як з нею говорити, просив, не діє, лякав не боїться, погрожував, і тільки зробив ще гірше.»

— Ви розумієте, що я не вона? Розумієте? —Допитувалася Ірина. — Килина все розповідає так, наче прожила усі ці майже триста років у цьому палаці. Ви ж знаєте?!! Її не замінить ніхто?

— Знаю! — Зірвано погодився, а тоді чесно зізнався. — Я образив її, і тепер вона хоче піти.

— Вона не може піти! — Тепер зірвалася Ірина. — Просто не може, ви це розумієте?

— Розумію, та змінити нічого не можу, після сьогодні вона не те, що говорити зі мною не захоче, а навіть бачити мене. — Говорив, щиро та з відчаєм.

Приємного читання!!!