"( Не ) ідеальна наречена" Візуал героїв❤️

Мої любі, сьогодні я до вас не зі знижками, як зазвичай)  

Я тут подумала, що давно не робила блогів з візуалами героїв книг, тому вирішила виправлятись) 

Зовсім недавно на сайті з'явилася моя новинка

 "( Не ) ідеальна наречена"

У моїй групі в Фейсбук та Телеграм каналі вже були візуали, але не всі мої читачі там є, тому я вирішила і тут показати своїх красунчиків))) 

Герман

Мілана

Хто ще не читає цю історію, радо запрошую)

Обіцяю позитивні емоції від прочитання, а щоб ви не вагались і швиденько додавали книгу в бібліотеку – залишу тут шматочок останнього оновлення) 

Рівно о сьомій спускаюсь сходами вниз, тягнучи за собою валізу, і бачу автівку Германа біля кав'ярні. Він виходить на вулицю весь такий виспаний і свіженький, коли я почуваюсь зім'ятим листком паперу. 

– Не виспалась? – питає, розглядаючи мене з голови до ніг. Забирає мою валізу і засовує у багажник машини. 

– Ні, – бурчу. – Не подобається мені все це. Є ще можливість відмовитись? Скажеш, що я зникла безвісти й на дзвінки не відповідаю. 

– Дуже смішно, – фиркає Герман і відчиняє для мене двері. – Дороги назад немає, кохана. Тому стрибай в тачку і поїхали.

Як же мені хочеться показати йому язика. Саме тому роблю це, і байдуже, що нагадую зараз маленьку ображену дівчинку. Герман на це тільки усміхається і зачиняє двері, коли таки сідаю всередину. 

Дорога в аеропорт займає десь пів години. За цей час встигаю трохи заспокоїти себе, але, коли заходимо в будівлю аеропорту, паніка наростає. 

Аскольда і все сімейство Волошиних бачу одразу. Настя махає мені рукою, а дідусь радісно усміхається. Таке відчуття, що він до останнього сумнівався, чи прийду я. 

Настя першою обіймає мене і цілує, а от її батьки та батьки Германа тільки стримано вітаються. Зате Влад тисне мою руку і на кілька секунд довше, ніж потрібно, тримає її у своїй. 

– Ну якщо усі в зборі, можемо сідати на літак, – говорить дідусь. 

– А що, вже оголосили посадку? – дивуюсь.

– У нас свій літак, кохана, – шепоче мені на вухо Герман, а тоді ще й цілує туди ж. 

Дивні мурахи пробігають тілом, і я не розумію, з чого вони взялися. В Аскольда свій літак? Нічого собі! 

Якщо книга подобається не скупіться на вподобайки та додавайте у бібліотеку! Ваша підтримка – мій стимул писати. Ви ж знаєте це)

Дякую, що зі мною!

Спокійних вихідних! Ваша Уляна Пас!