Вітаю, мої любі читачі! 

Хочу нагадати, що сьогодні діє знижка на роман

"Хороші дівчата" — Пані Кіценко… Ви знаєте, що при великому бажанні можна розшукати будь-яку інформацію, — він поклав теку на капот автівки, з-під знімків дістав аркуш з ксерокопією якогось документа. — Навіть ту, що є медичною таємницею. — Ну. — Я був у клініці, де вам робили переривання вагітності. Аліна завмерла, боячись навіть кліпати. Олексій простягнув їй довідку, але дівчина відвернулась, аби не бачити того, що там написано. — Ви… — прошепотіла. — Мерзотник. — Я? А, може, мерзотник — якраз той, хто зробив це з вами? І на вас не зупинився. Допоможіть Юлі. Допоможіть усім дівчатами, яких поведуть до нього потім. Дайте свідчення проти нього. — НІ! — Аліна вирвала довідку з рук адвоката та розірвала її. — Не чіпайте мене! Я не хочу! Я більше не можу!!! ДОСИТЬ ВЖЕ!

— Від минулого не втекти. Я переїхала в інше місто, обірвала зв’язки з рідними, змінила зовнішність, проте пережите все одно залишається зі мною. Я відчуваю, як воно дихає мені у спину. Підкрадається ближче, аби нагадати про себе у найбільш болючий момент. Я так втомилась… — То, може, час розповісти правду? — Тобі? — розсміялась дівчина. — Пропонуєш довіритись людині, яка живе подвійним життям? — Так. Бо ніхто не зрозуміє тебе краще, ніж я. Ми схожі. — Не схожі. Ми з різних паралелей: ти був на місці ката, а я — жертви. — Господи… Аліно, просто дозволь допомогти тобі! Раптом це мій шанс реабілітуватись?