Спокуса для лихого — оновлено!!!

Доброго та мирного всім дня!!!

Запрошую до нового розділу, роману, "Спокуса для лихого".

Єва та Максим

Уривок!

Багров набрав повні легені повітря, Марина дратувала його своєю зухвалістю.

— Де Єва, останній раз питаю? — Зірвався криком, вже було байдуже, що його почують.

— Та йди ти лісом! — Відмахнулася захмеліла жінка, від якої добряче несло алкоголем, та почала зачиняти двері

Терпіння Максима луснуло. Схопив двері та прочинивши їх, посунув жінку у помешкання, а начальник охорони подався за ним. Марина вирвалася й почала грозити поліцією, та Багров не зважав. Наказавши начальнику вилити все спиртне яке тільки знайде. Жінка розійшлася ще більше. Максим схопив її за руку, змусивши сісти на диван, наказав.

— Замовкни та слухай. Я два рази повторювати не буду. Якщо ще хоч раз пискнеш, мої люди швидко тобі мізки вправлять, і Берестов тобі не допоможе, хоча йому до тебе байдуже.

Жінка заревіла. Максим видихнув. Марина на підпитку, і це жалюгідне видовище йому не подобалося, але просто піти не міг.

 Допитував Марину ледь не пів години. Нарешті лаючи доньку останніми словами, жінка таки сказала де її шукати, на останок з ненавистю випалила.

— Ця шмаркачка, мені більше не дочка. Не могла мужика звабити. Непотріб. Ні Богу, ні людям.

— Тобто?!! — Отетерів Багров. — Що означає не змогла мужика звабити? Якого ще мужика? — Ледь стримував оскаженіння та шалену ревність.

— Тебе. — Лиш фиркнула. — Я ж її просила... 

Приємного читання!!!