Оунівська Україна

 Цього дня , 30 червня 1941 року сталася знакова для  України подія - проголошення незалежностi нашої держави. 

 Про "Польский рай"   

 Почну дещо з далеку. Для мене , як для людини з пiд Харкова , Західна Україна 20 - 30 роках виглядала раєм. Не було Голодомору, масових  репресій. Існували українські організацій , та ж "Просвіта" . Були Українські школи. Навіть відбувалися протести. 

 На фоні совка , де за кожне антисоветьское слово або пристрелять, або в табір відправлять , рай не рай, але вельми пристойне місце. Ставши збирати матеріали я, побачив що все було не так райдужно.

 Полякiв на территорiї тодiшньої Польщi було заледве 60% . Полiтика Варшави була направлена виключно на польскi нацiональнi iнтереси , з поступовою асимiляцiєю меншинств. 

 В 1921 році українських шкіл , на теренах західної України  було понад  три тисячі. На початок 1939 залишилося триста. I тi поляками планувалося ліквідувати  

 Полiтика "Пасифiкацiї" тільки поглибила кризу між дома народами. По суті це був терор проти мирного населення.  Війска заходили в села. Оточували їх. Руйнували школи, заклади "Просвiти" , били активних громадян. 

  Люди з цим мириться не стали. Було органiзовано ряд пiдпiльних органiзацiй,  якi об'єдналися в ОУН - органiзацiю українських націоналістів.

 Найгучнішими справами ОУН було вбивство одного з організаторів Пацифікації міністра МВС Польщi  Бронiслава Перацького. Організація антимонопольного страйку ( в Польщі була державна монополія на спиртне, яке фактично перестали вживати), шкільні страйки (вимога вчити українською, вигнання польських вчителів). 

 Але найголовнiше - було виграно битву за серця та розуми людей. Люди розумiли українські ідеї, та йшли за ОУН. 

 З під одного окупанта до іншого  

 17 вересня 1939 року. Закінчилася польська окупація . Настала советская. Уже на початок жовтня було заарештовано три тисячі осiб. В основному це були польскі військові які не встигли відійти. 

 Далі були депортації. Спочатку поляків,  потiм сто тисяч єврейських біженців з окупованої фашистами Польщі . Українців масово стали депортувати з початку 1941 року I по напад Гітлера. 

 Український рух опору визначив глобальну мету так - "Визволити всю Україну з під Сталінського режиму. Зробити Україну незалежну."

 Для цього , в травнi 1941 року був розроблений план , i виданi iнструкцiї " Бордьбача та дiяльнiсть ОУН пiд час вiйни". 

 Iдея була наступною - коли нiмцi виб'ють більшовиків з певної территорії похідними групами заходити. В момент коли передовi частини пiшли, а тилові ще не підійшли, проголосити Українську владу, ставлячи нiмцiв перед фактом. 

 Особливе мiсце вiдводилося Львову. Близькiсть до кордону, що гарантувало звiльнення вiд бiльшовикiв в першi ж днi вiйни. До того ж Львiв - столиця Захiдноукраiнської Народної  Республiки. Саме там мали проголосити акт прогошення Української держави. 

 Меморандум ОУН 

 22  червня 1941 року Гітлер напав на Сталіна. 23 червня  ОУН надіслав меморандум. В тексті виклали історію боротьби, та закликали рахуватись з нашими інтересами. 

"Навіть якщо німецькі вiйська при вступi в Україну,  звичайно, будуть зустрічати як визволителів , то незабаром ця ситуація може змінитися, якщо Німетчина прийде в Україну,  не з метою відновлення Української держави.." 

 Адольф Гітлер меморандум проігнорував. 

 21 : 00 час "Х"

 30 червня похідна група Якова Стецька зайшла до Львова. Слідом за нею зайшов батальйон "Нахтігаль" ,який взяв під контроль ратушу, телеграф , почту. Відкрили трагічно вiдом тюрму на Лонцького. 

 Людей з ранку почали агітувати за збори на площі ринок.  Сам же Стецько не мiг проголосити незалежність. Треба було зiбрати громадськi збори. Для цього  треба було переконатися чи взагалi хтось пережив советскую владу . 

 Справа затягнулась . Але пересторога була не марною. Якову Стецьку указали на дві поправки. По перше слід було згадати. Цим самим мали б забезпечити тил, заявивши що Україна союзна рейху. 

  I найголовніше - не "Проголошення" а "Відновлення". Ми нічого не будуємо з нуля. Ми відновлюємо , те що мали. Зауваження були прийняті. 

 Пiсля внесення всiх правок , Ярослав Стецько, о дев'ятій вечора вийшов на балкон будiвлi товариства Просвіта,  i зачитав iсторинi рядки. Пiсля слів "Слава Україні . Героям Слава " натовп відповів оплесками та гучним "Не пора. Не пора" 

 Але розрахунок на німців зразка 1918 року не виправдався. Фашистами не збиралися визнавати Україну. 

 30 червня, дорогою до Львова , був затриманий Степан Бендера. Представники нiмецького командування наказали відкликати даний акт. Вiн відмовився. За що був відправлений до  концтабору. Як i понад тисячу його соратників. 

 По ОУН  було завдано тяжкого удару. Але був задiяний план Б - лишатися на службi в нiмцiм максимально довго,  наскільки це можливо, або отримання вiд них максимально зброї, набоїв,  медикаментів. 

 Це рішення дозволило сформувати розрізнені , озброєні загони,  якi в 1942 перевороту в УПА. 

 Акт 30 червня 1941 року має величезне значення. Вiн скинув маску з ворога, якого вважали за союзника. Але важливішим було те, що українці, не зважаючи на десятиліття окупацій,  заявили про незгасле правлення до свободи