На грані реальності. Зізнання Яромира батькові.

Доброго дня!!!

Запрошую вас до нового розділу, історії Яромира та Килини.

​​​​​Килина та Яромир

Уривок.

— Я внуків хочу, розумієш? Чим тобі Діана не догодила? Вона ж розумна, красива, з заможної родини... Вона постійно про тебе питає.

— Тату, цю тему, я закрив ще рік тому. До того ж ми з нею зустрілися лише один єдиний раз. Це не моє, вона хороша, мила, але ми різні. Не муч мене, прошу. — Просився Яромир. — Ти ж хочеш, бачити мене щасливим, а не навпаки. — Зітхнув та додав. — Я не хочу одружуватися зі заможною панянкою, аби потім думати, як втекти з дому від неї. Мені потрібна така, яка буде постійно поруч, яка буде підтримувати мене...

— І буде ритися з тобою у твоїх підземеллях, перебираючи непотрібний нікому мотлох. Ти ще часом там такої не знайшов?

На це Яромир видихнув, а перед очима стояв образ Килини. Серце щеміло від бажання побачити її, й заглянувши в ці красиві очі, потонути в них.

— Син! — Покликав Северин, а тоді розсміявшись запитав. — Невже знайшов таку?

— Не знаю, тату, але те, що вона є, мені вже зігріває серце.

Старший Гораль хмикнув, і здивовано запитав.

— Невже ти, ще досі її не звабив? Це ж на тебе не схоже.

— Я тільки її зустрів. І з нею не так легко, як з іншими. Навіть здається їй байдуже до мене. Вона не така, як всі...

Приємного читання!!!