Слава Україні!

Сьогодні діє знижка на історію Лани та Мирона - ЛЕБІДКА. Якщо ще не читали, то поспішіть придбати книгу за вигідною ціною!

Ловіть смачний уривочок:

- Пізно, я підвезу тебе.

- Не потрібно, - мовила Лана та продовжила свій шлях до виходу.

- Я наполягаю.

Мирон вирівнявся з нею та відчинив для Лани двері. Вона лише закотила очі та вийшла на вулицю.

- Я в змозі сама про себе попіклуватися, - продовжила Лана, тоді кивнула на автомобіль Мирона, що був припаркованим неподалік і додала, - це зайве.

- Я сам вирішуватиму, що зайве, а що ні.

- Вирішуй, але не за мене. Зі всім, що стосується безпосередньо мене, я звикла поратися сама.

- Ти ж вмієш бути милою та покірною, - Мирон наблизився, а Лана відступила на крок, - чого ж знову випустила свій гнів? Важко довго тримати усе в собі?

- Немає ніякого гніву. Я віддаю перевагу спілкуватися з тими, хто мені до вподоби.

- До вподоби?

- Саме так.

Лана відповідала швидко, але знервовано. Наче спішила відповісти, щоб не передумати. Водночас дратувалася та намагалася приховати гнів. Хотіла видати неприязнь за холод, а страх перелити в байдужість.

- Я лише підвезу та не намагатимуся сподобатися тобі, - усміхнувся Мирон.

- Я викличу таксі.

- Я відправлю його звідси.

- Тоді поліцію.

- І що скажеш їм?

- Що мене переслідує підозрілий чоловік.

- Лано, - Мирон нахилив голову до плеча та ледь чутно схопив її за лікоть. Його тон не був грубим, а голос ставав усе лагіднішим, наче говорив з дитиною, до якої бажав знайти підхід, - твій супротив ще більше спонукає до дій.

Бажаю вам гарного сонячного дня та прекрасних новин! Все буде Україна!