Сьогодні відгукнулась на марафон, запропонований Тетяною Гищак. На суд читачів було представлено твір "Цур цього місця". 

Сподобалася казка. Прочитала, посміхнулася, бо дійсно з гумором, а потім задумалася, а чи казка це взагалі? 

За образом Лісовика бачу чоловіка, цілком успішного в бізнесі і повсякденному житті, якого з'їдає туга за коханням, сім'єю і ненародженими дітьми. Не дуже розбірливий у виборі подружок, він раптом зустрічає жінку, яка йому по-справжньому підходить. І неважливо, як вона виглядає, що має за спиною, йому потрібна саме вона. Але ж у Марусі свої проблеми. Щастя хочеться, проте стереотипи переважають. От навіщо повертати чоловіка-зрадника, коли поруч є мужчина, який і  на сина твого, бовдура, впливає позитивно і тебе бачить красунею? Але жінки вони такі жінки, і Маруся не виключення. Сподіваюсь, другий шанс вона не прогавить. 

Особливо хочу відмітити хорошу українську мову автора і відсутність помилок.

А ще не можу втриматися від реклами. Всім, хто полюбляє справжню наукову фантастику, рекомендую книгу Тетяни Гищак "Частоти душі".