Як я вже казав раніше – все почалося з Джерела. Вважається, що світ був створений саме з найчистішої та найсильнішої магії. Першими зв'язок з нею відчули боги та дракони. Потім ці секретні знання стали доступні й іншим. Дракони їх передали міфічним створінням, а людям допомогли боги.

Здатність відчувати магію – саме це є основою для чаклунства. Застосовуючи різного роду заклинання, чарівник витрачає певну кількість духовної енергії. Духовна енергія, у свою чергу, є незримим вмістилищем і є у кожної живої істоти. Саме звідти заклинач черпає сили, коли намагається створити заклинання. Коли ж вмістилище буде на межі виснаження, на чарівника чекають дуже неприємні та важкі наслідки, в тому числі це може призвести до загибелі.

Спершу первозданна магія розділилася на темне та світле. Пізніше, чорне та біле породило п'ять елементів: вогонь, воду, землю, повітря та блискавку. З часом стихійна магія, тісно переплітаючись між собою, дала початок стихійним підвидам. Існують і рідкісні типи магії, але поки що історія про них замовчує.

Коли людям подарували можливість відчувати магію, їм відкрилася маса нових можливостей. За допомогою неї вони зводили цілі міста і фортеці, могли зцілювати донині невиліковні хвороби, але все одно продовжували вести війни. Чимало заклинателів присвятило своє життя тому, щоб розширити «сховище» духовної енергії та вивчити якомога більше сильних заклять. Відкривалися нові види магії, а зв'язок з нею укорінявся, дозволяючи новим поколінням і спадкоємцям чаклунів витрачати набагато менше часу на навчання.

Однак після кривавої війни з напівбогом-драконом Кардахімом все змінилося. Боги припинили підтримувати людей і більше не виходили з ними на зв’язок. Смертні залишилися один на один зі своїми проблемами. Внаслідок цього, через століття, знання про «єдність» із магією почали знецінюватися, а зв'язок із нею – поступово розриватися. Це стало дуже помітно у 500-ті роки першого тисячоліття. Настала «Епоха Виснаження».