Ювілейна 30 глава "ПоцІлованоЇ Богом"

Шановні читачі, рада Вас вітати!

У одному коментарі до роману «Поцілована Богом» прочитала, що «свято місце пустим не буває». Так, коли завершується один етап у житті героя, розпочинається інший, з'являються нові люди, які несуть або позитив, або негатив. У житті головної героїні роману Євгенії Романової розпочався новий етап. А ще у творі з’явився новий герой. Ким він стане для Женьки?

Невеликий уривок з тридцятої глави:

«Знайомство з восьмим бе відбулося кумедно. З розкритим журналом у руках Олександр Вікторович читав прізвища та імена за списком, а коли з шеренги чулося бадьореньке чи не дуже «Я!», він переводив свої суворі сірі очі на того, хто відгукнувся, і намагався запам'ятати учня.

Від такої монотонної процедури та калейдоскопа облич в Олександра Вікторовича зарябило в очах. І раптом двері відчинилися, грюкнули об стіну й до зали безцеремонно вдерлася  захекана й почервоніла від стрімкого бігу Женька. Вчитель фізкультури кинув погляд на дівчину й закляк на місці, ледве не випустивши з рук журнал. Мати чесна! Де ж Боженько фарби такі взяв, щоби створити це Диво? Олександр Вікторович навіть підійшов ближче, щоб переконатися, що дівчинка має саме сині очі.

Женька була зла страшенно, коли з новою цікавою книжкою прийшла в кімнату для самопідготовки, а класу там не було. Оббігла школу, щоб переконатися, що на стадіоні теж нікого. Вирішила перевірити в спортзалі. І що ж вона побачила? Саме тут в довгій шерензі стоять її однокласники… у спортивних костюмах, а урок проводить красень-юнак. Ще й так нахабно її роздивляється, немов дивне створіння, що потрапило не туди, куди потрібно.

Збоку це виглядало кумедно: Женька розглядала Олександра Вікторовича, він вивчав її з ніг до голови.

- Ти хто? – спитав нарешті вчитель.

– Романова Євгенія. А ви новий фізкультурник, треба розуміти?

-  Кмітлива, Євгенія Романова. Правильно розумієш, – краєчками губ посміхнувся Олександр Вікторович.»

Бажаю гарно провести час за читанням!

Мирного вечора! Теплої тихої ночі!

Ваша Ксенія…