Знижка на історію, Владлена та Маріанна!!!

Вітаннячка, мої хороші!!!

Сьогодні діє знижка на роман, "За межею можливого".

Поїздка на розкопки для Маріанни закінчується тим, що вона опиняється на початку вісімнадцятого століття. Тут доводиться стикнутися, з усіма незручностями, які були в той час. Відсутність води, мила електрики і всієї цієї розкоші, яку ми маємо у 21 столітті. До цього можна звикнути, тільки повернення пана Вержинські, страшенно лякає дівчину, адже він жадає її за дружину.  Чи вдасться тепер повернутися у свій час?

За межею можливого

Уривок.

Біль в нозі не відпускав. Сперлася об стовбур дерева.

— Чому ви гналися за мною? — Віддихуючись запитала.

— По перше, я не гнався, а повертався, аби ще раз повторити тобі, що тут надто небезпечно. Ти зі своїми друзями вв’язалися в надто небезпечну гру. Ваші невинні витівки, можуть вам дорого коштувати. Не потрібно мені розповідати, що ти гуляєш. В ночі я був біля вашого табору. Ви приїхали сюди шукати скарби пана Вержинські. — Чоловік перевів подих, похитавши головою. — Чи знайдете ви скарби не знаю, та от чи повернетеся ви додому цілими та неушкодженими..? — Це питання. Тому наполегливо раджу вам забиратися звідси доки не пізно.

Маріанна прижмурилася й зухвало запитала.

— А як же ви? Вам не страшно?

— Забагато запитань, красуне. — Відмахнувся чоловік. — Ходімо виведу тебе звідси, а то ще заблукаєш.

— Я сама виберуся. — Відмовилася Маріанна серце в грудях все ще билося в шаленому ритмі.

— Ти не можеш йти?!! — Висловив свої здогади чоловік.

— Це не страшно, я повільно виберуся.

Здоровило підхопив її на руки, — це сталося так несподівано.

— Відпустіть, будь ласка. — Налякано просилася. — Якщо мене побачить мій наречений, він цього не зрозуміє.

— То навіщо тобі такий наречений? — Холодно відмахнувся.

Заспокоїтися не могла, адже чоловік так міцно притиснув її до себе. Страшенно боялася його. Бо не вірила, що він відпустить її. Та незнайомець таки відпустив, відразу, як тільки опинилися на дорозі.

— Може потрібна допомога? — Знову допитувався.

— Ні, дякую.

Незнайомець зітхнув. І таки забрав компас з рук дівчини.

— А це, що за фігня? — Здивувався.

— Це компас, він зламався.

— Він не зламався, красуне, тут надто сильне магнітне поле. Тож не раджу тут блукати на одинці. Сідай підвезу, до потрібної тобі дороги. — Віддав їй компас. — Не бійся, красуне, я лише трішки допоможу.

— Дякую, але ні. — Мені однаково страшно, що з вами, що тут.

— Як бажаєш, — зітхнув чоловік й подався до своєї машини.

ПРИЖМНОГО ЧИТАННЯ!!!❤️❤️❤️