Візуал на героїв. Богдан: перше знайомство

Вітаю, мої любі!
Сьогодні розпочинаємо цикл невеличких блогів з описом героїв моєї нової книжки "Тато для мишеняти". Вона стартувала тиждень тому, і ми поверхово познайомилися з головними персонажами. З молодою розлученою матір'ю Лілією, яка мріє забезпечити належне майбутнє своїй милій сором'язливій доньці - шестирічній Машульці. Яку жартома і за звичкою сама мама називає Мишеням.

Ну і третій важливий герой цієї історії - чоловік Богдан. Випадковий співрозмовник у супермаркеті, який допоміг розплатитися на касі й уникнути ганьби. А потім... Потім вони стали одним цілим. Не одразу, але поступово. Маленькими кроками - крок за кроком, доки не прийшли до спільної мети. До старовинного будинку за межами міста - садиби, половина з якої колись належала бабусі Лілі. Тоді як власником другої половини будинку тепер є Богдан. Ну чим не доля?)

Почнемо ми, звісно ж, із Богдана. Як на мене то найцікавіший артефакт у нашому новому всесвіті. Самотній привабливий хлопець віком 36 років. Зріст - вище середнього. Очі блакитні. Приємної, доволі мужньої, але при цьому інтелігентної зовнішності. Ще б пак не бути йому інтелігентним, адже він офтальмолог - досвідчений медик і просто гарний фахівець. А ще він прекрасна людина, що рідкість для неодружених мужиків. Як же так вийшло, що Бодя без обручки на пальці? Може, він боїться зобов'язань і хреститься, проїжджаючи повз РАЦС?

Ні і ні. Зовсім не те. Наш герой знає, що таке шлюб і в чому його цінність. Щоправда, перш ніж зрозуміти смак хорошого яблука, йому довелося скуштувати погане - несмачне і гниле всередині.

Ось, що говорив сам Богдан на Ліліне запитання про його сімейний статус:

— То, виходить, ви живете з Марго?
— Дітей у мене нема. Я не одружений, — була чітка відповідь. — Я був одружений колись, та шлюб виявився невдалим. 
— Розумію. Мені це знайомо. 
— Якщо ви розлучалися з кимось, то повинні розуміти, що розлучення не трапляються просто так. Напевно була причина. 
— Правильно, — кивала я. — Найімовірніше, це просто не ваша людина. 
— Точно. Саме так. Це не твоя людина. І не треба за неї триматися просто тому, що так вийшло і в минулому ви надягли одне одному обручки. Люди змінюються. Люди маскуються. Вони роблять дурниці, зраджують. І взагалі... — зітхнув Богдан і затих. Напевно, просто не хотів говорити про особисте з першою-ліпшою людиною.

Невдалий шлюб не з тією людиною може зруйнувати віру в сім'ю як таку. І Богдан вирішив взяти паузу, переключившись на кар'єру. Ніякого активного пошуку і побачень - тільки робота, пацієнти, досягнення поставлених цілей. І пробіжки з улюбленою собакою Марго (про неї ми поговоримо іншим разом).

До слова, чоловік спортивний і не лінується тримати себе в гарній формі:

— Це, напевно, з іншого боку — ближче до озера.
— Там є озеро?
— Так. Чудове красиве озеро. Я бігаю там вранці разом із Марго. 
— Це похвально. Викликає повагу. Я теж раніше хотіла бігати, але...
— Що? Не змогли відшукати мотивацію? 
— Та таке... — стало мені соромно визнати, що я просто ледача дупа. — То одне, то інше. Зранку часу немає. І так не встигаєш сніданок приготувати, порядок навести. А ввечері темно й небезпечно. 
— Ну так, ви маєте рацію, Лілія, — кивав Богдан і хитро посміхався. Розкусивши мене дочиста. — То одне, то інше.
— Засуджуєте? Думаєте, я просто ледарка і знаходжу собі виправдання?
— Я думаю, у вас просто не було хорошої компанії. Не було поруч людини, яка б вас підтримувала. Яка б вас надихала стати кращою. Яка б вас підстьобувала. І просто давала фору, поки ви вириваєтеся вперед. Гадаючи, що біжите швидше за неї. 
— Ви так гарно розповідаєте...
— Я просто описую те, як ми бігаємо з Марго. Звісно, вона не людина. Але через брак кращої компанії я бігаю із завидною стабільністю. Марго, звісно, гасає швидше за мене. Проте коли вона бачить, що я відстаю — вона навмисно уповільнює ходу, щоб я зміг наздогнати й навіть обігнати. Ось така от вона благородна тварина. 
— Може, їй подобається відчувати силу на тлі повільної людини? 
— Ну а як же. Собаки — зграйні істоти. І в нашій зграї, я впевнений, Марго вважає ватажком себе. 
— Ха-ха-ха! — розсміялася я раптово. Це було кумедно. Він така цікава людина. Я таких ще не зустрічала. — Нівроку собака. 
— Ой, та коти ще гірші, — запевняв мене Богдан, показуючи пальцем на клітку з Басею, яка заснула. — Просто вони дрібніші, ніж собаки, і тому не можуть продемонструвати свій кепський характер у всій красі...

І незважаючи на те, що Богдан - інтелігентна, матеріально забезпечена людина, яка звикла до поваги і випрасуваних білих сорочок, він не боїться взяти до рук сокиру і наколоти нею дров для мангала, щоб посмажити шашлики. Або взятися за бензопилу і прорідити крони дерев на ділянці Лілії. Мужик господарський, практичний. Фізично працювати теж уміє. Він точно знає, як полагодити кухонний кран)

Ось уривок із чернетки, яка поки що не опублікована:

Вранці я розвантажив причіп, дістав із багажника інвентар і взявся за роботу.
Для початку заходився проріджувати крони дерев. Кілька зарослих вишень. Одна груша. І особливо — старий дуб, у якого були явно сухі гілки. От їх я насамперед і спиляю. А ввечері, дасть бог, розведу вогонь і насмажу шашликів. Тільки за м'ясом треба буде в місто з'їздити.
Коротше, я налив у каністру бензину, додав мастила для двотактних двигунів. Розмішав і заправив цією сумішшю бачок бензопили. Смикнув за шнур ручного стартера — пила прокашлялася і почала вити на всю округу. Було шумно, різко пахло. Марго скиглила й задкувала до будинку, а я починав працювати. Знай собі надягнув рукавиці, захисні окуляри — і пиляю вже гілку за гілкою.

Ну а що ж це за чоловік, який не вміє зав'язувати краватку і носити діловий костюм так, щоб він сидів як влитий? Салтинський уміє бути елегантним. Нижче доказ:

Він був одягнений з голочки. Стильна краватка, біла сорочка з накрохмаленим коміром. З-під чорних рукавів піджака - золоті запонки зі смарагдом. Словом, вельми серйозний представницький чоловік.

А ось ще з невиданого поки що:

А Богдан - він у гарному сірому костюмі, із золотистою краваткою. Як завжди, шикарний. Навіть не віриться, що ми разом.

Ага, трошки спойлерів))))

ЧИТАТИ КНИГУ