Про фінал і новинку!

Доброго вечора, любі читачі! 

Запрошую вас до своєї книги "Не дуже владний бос для залізної леді". Перша моя (хоч і співавторська) книга на порталі Букнет йде до свого фіналу. Попереду в нас ще кілька гарячих хвилюючих розділів і завершення. 

Уривочок: 

Як же Тихін помилявся, думаючи, що майже взяв себе в руки, підходячи до машинки! Все терпіння, витримка, повага до людей, і, особливо, жінок, відразу покинули його стомлений розум.

Ще б пак. 

За кермом "Фордика" у рожевому салоні сиділа зовсім юна на вигляд дівчина. У червоній сукні (вона це спеціально, так?) і... спокійно розмовляла по телефону. У червоному чохлі, що Тихона вже й не здивувало.

В принципі, він очікував побачити там якусь милу пані. Юну студентку, літню даму, або розфуфирену коханку місцевого "мажора", не має значення. Тільки чекав він побачити її як мінімум зляканою. В ідеалі: плачучою, тремтячою, винною врешті-решт. Але до видовища дами, що спокійно сидить і розмовляє по телефону, ніби його "Тойота" та й він разом з нею – прикре непорозуміння – доля його не готувала. 

Всі слова, навіть матюки, застрягли в горлі, але тільки Тихін відкрив рота, як дама відключила телефон, елегантно кнопкою прочинила віконце і видала: "Ви що, взагалі не дивитеся, коли назад здаєте, так?"

Від цих слів Маєвський відчув себе рибкою на березі. Рот відкривається, а звуку немає. Як і повітря, бо від емоцій дихання сперло.

"Ах ти!... Та як ти?!.. Так це я не дивився?!" Та це ти-хто-тобі авто-то купив?!” – неприродно порційно видавав звуки Маєвський.

Та тут дамочка нарешті проявила хоч якісь відповідні ситуації емоції. Вона відстебнула ремінь, поправила неслухняне блондинисте пасмо, і співчутливо запитала: "Вибачте, вам погано?"

“Та що ж ти! Так, як ти! Та руки відірвати тому, хто права видав, ти!! - Продовжував видавати звуки Тихін.

“Аа, то ви п'яні? Я викликаю поліцію! Взагалі неподобство! – Знову потяглася дамочка за своїм телефоном.

Фраза "Та я сам поліція!", на щастя, вчасно застрягла в горлі Тихона. Потроху відійшовши від шоку, він повільно відновлював дар усного зв'язного мовлення.

– Дівчино, це ви, взагалі-то в'їхали мені в зад!

– По-перше, не вам, а машині. А по-друге, не я в'їхала, а ви просто викотилися мені під колеса!

– А ви по телефону нігтики обговорювали, чи на дорогу дивились? – знову почав заводиться Тихін. Мабуть, цей безглуздий костюм псує йому не лише нерви, а й психіку. Йому хотілося рвати і метати, щоб зібратися, він почав розглядати дамочку. У машині її й не було видно, така маленька. На вигляд – років двадцять. Симпатична, якби не зарозумілий вираз обличчя і занадто вже колючі мигдалевидні очі.

__________ __________ 

Але це ще не все. Зовсім скоро тут з'явиться моя новинка. Вона буде динамічною і гостросюжетною, тому підпишіться на сторіночку, щоб не пропустити)